Батьківська сторінка

  

Незвичайні свята травня

До вашої уваги — добірка незвичайних міжнародних (як офіційно визнаних, так і неформальних) свят, які відзначаються впродовж травня. Сподіваємося, вони підкажуть вам кілька приводів забути на якусь годинку про турботи та клопоти й розважити стомлених від напруженого навчання дітей!

3 травня — День Сонця

Цього дня в усій Європі відзначають День Сонця. Зоря Сонце, що обігріває Землю й робить можливим існування життя на нашій планеті, може стати ще й невичерпним джерелом екологічно чистої енергії. Справа людства — навчитися її використовувати. Саме тому, починаючи з 1994 року, фахівці та аматори сонячної енергетики влаштовують різноманітні заходи, під час яких показують нові винаходи та можливості використання сонячної енергії для потреб людей.

Хочете відсвяткувати цей день разом із дітьми? Пошукайте в Інтернеті цікаві факти про зірку, яка обігріває нашу рідну планету, а також про технологічні новації, що використовують енергію сонця. Якщо маєте садок, можете придбати один-два ліхтарики на сонячних батареях і прикрасити ними клумбу. Літніми вечорами у вас буде чудова підсвітка для квітів!

3 травня — День взуття різного кольору

Неформальне свято закликає людей подивитися на світ під іншим кутом зору. Якщо взути розпароване взуття, одна нога почуватиметься інакше, ніж друга. Підошви чи підбори різнитимуться за висотою, і це вплине на те, як ви будете ходити. А ще ви привертатимете увагу перехожих — і позитивну, і негативну.

 

Усе це змусить вас звертати увагу на те, чого ви раніше не помічали, і думати про речі, які зазвичай ви ігноруєте. Можливо, у вас народиться думка, яка змінить ваше життя на краще?

4 травня — День «Зоряних воєн»

Цей день ще називають Днем Люка Скайвокера. Дату неофіційного свята культового циклу фільмів обрали завдяки цитаті «Хай Сила буде з тобою». В оригіналі вона звучить так: «May the Force be with you» і дуже схожа за звучанням на «May the fourth be with you» (тобто «Четверте травня з тобою»).

Прихильники фантастичної саги в черговий раз переглядають її, збираються на тематичні вечірки та перевдягаються улюбленими персонажами. У вас випадково іграшковий світловий меч ніде не завалявся? Якщо так, можете влаштувати навіть джедайський турнір із сином чи дочкою. Пам’ятайте, сучасні дівчатка теж можуть бути джедаями!

6 травня — День без домашніх завдань

Започаткували цей день у США Томас і Рут Рой, батьки школярів, виснажених непіднімними домашніми завданнями. Вони закликали інших батьків і шкільних учителів не задавати цього дня домашку, аби діти могли перевести подих і хоч трохи погратися на свіжому повітрі.

7 травня — День радіо

Це неформальне нині свято дісталося нам у спадок від СРСР. У 1895 році фізик із Російської імперії Олександр Попов провів перший сеанс радіозв’язку й показав роботу першого радіоприймача.

 

Святом усіх радіоаматорів та радіожурналістів 7 травня стало аж із 1925 року. Нині воно відзначається неформально. Офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку ми святкуємо 16 листопада, а Всесвітній день радіо — 13 лютого.

7 травня — День фізика

Вважається, що саме цього дня 287 року до нашої ери народився давньогрецький вчений Архімед, один із засновників фізики як науки. З 1959 року студенти факультетів фізики СРСР розпочали святкувати його день народження як професійне свято науковців-фізиків. Нині його неформально відзначають у найбільших університетах України, Білорусі, Вірменії та Росії.

9 травня — День пам’яті загубленої шкарпетки

Що ви б не робили, шкарпетки все одно губитимуться — і в дорослих, і в дітей. Часом здається, що в шухляді всі шкарпетки розпаровані, а їхні «побратими» трагічно зникають у невідомій науці чорній дірі. Водночас ми по-справжньому цінуємо шкарпетки за їхню здатність зігрівати ноги та захищати їх від мозолів лише в моменти, коли їх бракує.

Неофіційний День пам’яті загубленої шкарпетки закликає дорослих і дітей виділити час на те, щоби спробувати знайти хоча б частину із загублених шкарпеток. Цей день можна також використати, аби винайти спосіб запобігати подальшим зникненням цих важливих предметів одягу.

10 травня — День прибирання у своїй кімнаті

Це свято вигадали американські батьки підлітків, які страшенно не люблять прибирати у своїх кімнатах — і ще більше не люблять, коли туди заходять батьки й беруться прибирати самі. Через це в дитячих кімнатах накопичується багато мотлоху (зокрема й вищезгадані розпаровані шкарпетки). Словом, 10 травня — чудова нагода для дитини влаштувати генеральне прибирання в кімнаті, викинути мотлох, пообіцяти собі розпочати нове життя. Тим більше на обрії — день матері, і таке прибирання точно підніме їй настрій!

14 травня — День танцю маленьких каченят

Улюблена пісня батьків і дітей усього світу, починаючи з 80-х років XX століття. Вона відома більш як у 140 версіях. В англомовному варіанті відома як «Танець курчаток» (Chickens’ Dance). Звісно, святкувати потрібно танцем під улюблений варіант пісні. Бажано — у великій дружній компанії. Або, зважаючи на пандемію, хоча б усією родиною.

Серйозно, навіть якщо ви щойно прийшли з роботи, ще не встигли зняти офісний піджак і почуваєтеся прокрученими через м’ясорубку, поклейте дурня під безглузду пісеньку. На думку психологів, це стане неабиякою психологічною розрядкою, бо, щонайменше, виб’є ваші думки з наїждженої колії «робота/клопоти/турботи» та змусить перемикнутися на режим вихідного дня. Пам’ятайте: розслаблені й веселі тато й мама = щасливі діти.

17 травня – День Плюшкіна

Синдром Плюшкіна — це нездоровий потяг до накопичення і зберігання речей, навіть непотрібних, поламаних, непридатних для використання. Люди з цим типом нав’язливої поведінки відомі тим, що ніколи нічого не викидають, навпаки, тягнуть додому мотлох.

Цікаво, що в цього синдрому є і позитивний бік - “плюшкіни” вважають, що навіть сміття може бути потрібним. І вони мають рацію! Папір, скло, пластик, використані батарейки, метал, безнадійно поламані побутові прилади — усе це піддається перероблюванню. Замість того, щоб просто викидати сміття, його можна сортувати, а потім здавати у спеціальні пункти.

Саме тому на День Плюшкіна в багатьох містах волонтери організують збирання сміття та закликають людей позбавлятися мотлоху, відвозячи його на пункти приймання вторсировини. Ви можете дізнатися про найближчі до вас пункти приймання металу, скла, пластику й макулатури, прибрати, врешті-решт, на балконі чи антресолях і здати весь мотлох на перероблення. Залучіть до всіх процесів дитину: за вторсировину вам можуть ще й заплатити. Так дитина власноруч заробить кілька гривень на кишенькові витрати!

18 травня — День без миття посуду

Жартівливе свято для людей, які ненавидять мити посуд. Чомусь нам здається, що ваш син чи донька теж належать до цієї когорти. Нас би не здивувало й те, що й вам (хоча б іноді) не хочеться мити після себе чашку чи тарілку.

Якщо ви не належите до щасливих власників посудомийок, один раз на рік можна обходитися без миття посуду взагалі. І ні, це не означає, що ви повинні складати брудні тарілки в раковину і наступного дня страждати, відшкрібаючи їх начисто. Ви можете виявити творчий підхід і придумати, як обійтися один день без посуду взагалі!

Люди у тропічних країнах вирішують це просто: використовують замість тарілок бананове листя. У США використовують одноразовий — паперовий — посуд і теж разові бамбукові виделки й ложки, які потім просто викидають чи віддають на перероблення.

Можна замовити піцу і їсти з серветок. Можна “відкопати” забуті одноразові судки, які ви колись вирішили помити й залишити “на пам’ять” або вирізати “тарілки” зі старої коробки з-під торта чи тієї ж піци. Врешті, використайте ті одноразові тарілки, що припадають порохом у шухляді з позаторішнього виїзду на природу. Головне — не купувати нічого нового, а використати те, що у вас є!

Так, це може виявитися досить незручно. Але це лише один день, а ваші діти отримають цінний урок, як зручно їсти з традиційного “багаторазового” посуду. І ще вони зрозуміють: мити посуд — це не так уже й погано!

20 травня — Всесвітній день бджіл

Важливість диких і свійських бджіл для довкілля і загалом для виживання рослин на планеті Земля почали усвідомлювати ще у 18-му столітті. Розмноження безліч видів рослин повністю залежить від цих невтомних комах, які збирають нектар і заодно запилюють квітки!

ООН присвятила бджолам міжнародне свято не лише з поваги до їхнього “вкладу” у світову екосистему, а й турбуючись про їх порятунок. Так, порятунок — уже кілька років поспіль кількість бджіл на планеті скорочується. Ці комашки-трудівниці стали страждати від кліщів — переносників небезпечного вірусу.

Цього дня дізнайтеся більше про життя бджіл, як відрізнити їх від ос чи шершнів. Корисно буде навчити дітей поводитися у присутності бджоли так, аби вона не вкусила. Тоді ваші діти вмітимуть співіснувати поряд з цими комахами та спостерігатимуть без остраху, а з цікавістю за візитами бджіл на клумбу.

21 травня — Міжнародний день чаю

А ви знали, що чай — найпопулярніший напій на планеті? Водночас його вирощування і виробництво — це дуже складна справа. Виробникам чаю довелося навіть об’єднатися та ухвалити Світову декларацію прав працівників чайної індустрії!

 

У 2000-х роках неофіційний День чаю відзначали у день ухвалення цієї декларації. А у 2019 році ООН ухвалила резолюцію, якою ухвалила офіційно святкувати Міжнародний день чаю і призначила дату — 21 травня.

Якщо в Європі та США День чаю проходить майже непомітно, то в державах, де чай вирощують. це свято відзначають з розмахом. Воно й не дивно, адже чайна галузь надзвичайно важлива для економік Індії, Шрі-Ланки, Індонезії, Кенії, В’єтнаму та ще низки країн — виробників цього смачнющого продукту.

22 травня – День Шерлока Холмса

Цього дня 1859 року народився сер Артур Конан Дойл, всесвітньо відомий письменник, "батько" першого приватного детектива у літературі – Шерлока Холмса. Навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка б не читала оповідань про пригоди Шерлока Холмса й доктора Ватсона чи хоча б не дивилася фільмів про них!

Як відомо, Холмс у своїх розслідуваннях використовував дедуктивний метод, роблячи висновки на основі спостереження за поведінкою людей, а ще знаходячи й аналізуючи непомітні іншим подробиці, факти, докази.

Святкувати цей день можна, граючись у детективів або вишукуючи цікаві факти про улюблених персонажів творів Конан Дойла та про самого автора. Можна перечитувати/переглядати улюблені епізоди, а ще — ознайомитися з “фан-фікшн” - творами інших авторів, які використали мотиви, сюжети, персонажів культового детективного циклу.

30 травня – День степу в Україні

В останній день травня відзначається також День степу в Україні. Свято започаткували науковці-екологи у 2017 році. Вони прагнуть привернути увагу громадськості до проблем степу, зокрема до необхідності відновлення довкілля у степових районах Донбасу, які постраждали та продовжують страждати від воєнних дій.

Та не лише війна руйнує екосистему степових зон України. Унікальні ділянки дикої природи, на яких мешкають рідкісні рослини й тварини, заліснюються або розорюються під посіви. На День степу українські екологи привертають увагу влади та суспільства до необхідності вберегти степи від остаточного зникнення.

30 травня — День поливання квітів

Ми всі любимо милуватися квітами, але рідко замислюємося, скільки праці слід докласти, аби виростити хоча б одну квітку! Водночас догляд за квітами приносить користь не лише цим рослинам, а й людям, які прополюють, удобрюють і поливають їх. Робота в садку або хоча б поливання кількох вазонів заспокоює, розслабляє, дає можливість споглядати красу природи в пелюстках квітів.

Відзначити це свято можна, дізнавшись більше про те, якого поливу і догляду загалом потребують ваші квіти. Адже залежно від їх виду і сорту вимоги до зволоження можуть значно різнитися! Ну і, звісно, не забудьте якісно полити свої рослинки! ;)

Як навчити дитину бути економною

й водночас берегти довкілля

Вести екологічно дружній спосіб життя можна з вигодою для гаманця. І ви можете навчити дитину азів «зеленої економії» вже зараз!

Десятки рекламних оголошень щодня промивають мізки наших дітей, переконуючи у необхідності спробувати оці пластівці чи купити оті кросівки чи іграшку. На всі їхні «хотілки» не вистачало б грошей, навіть якби ми заробляли удвадцятеро більше, ніж зараз.

До того ж кожна придбана річ, яка вже за кілька днів виявляється непотрібною, стає мотлохом, що засмічує наш життєвий простір, а потім — сміттям, що отруює довкілля. Навіть якби вам було байдуже до довкілля, жити в переповненій мотлохом оселі та щодня згадувати, скільки на нього витрачено тяжко зароблених коштів, м’яко кажучи, неприємно, правда ж?

Звісно, ви не виконуєте кожну забаганку своєї дитини. Більш того, ви прагнете, аби вона зрозуміла, чому ви відповідаєте «ні» на більшість прохань «купи». А ще вам хотілося б навчити свого школярика ощадливо ставитися до власних і природних ресурсів, аби в дорослому віці він умів раціонально витрачати зароблені кошти та не примножувати навколо себе сміття.

 

Цікаво те, що бути «екологічно совісним» вигідно з цілком матеріального погляду. Перший принцип прихильників «зеленого способу життя» — заощаджувати природні ресурси. Тобто витрачати менше палива та електрики, одноразових речей, які складно чи неможливо переробити тощо. І коли ви починаєте це робити, то вже за деякий час виявляєте: ваші витрати скорочуються!

То як же навчити дитину «екологічній ощадливості»? Пропонуємо кілька простих способів, які цілком ужиткові в українських реаліях.

Навчіть дитину цінувати якість, а не кількість

Щастя — не в кількості речей, які маєш. Люди, які колись жили в будинках, набитих потрібними й не дуже речами, а потім почали їх позбуватися, залишаючи лише те, що необхідно й що приносить їм радість, отримали несподівані для себе результати. З їхнього досвіду, чим менше речей ти маєш, тим:

більше цінуєш те, що в тебе є;

легше додержувати порядку в оселі;

більше вільного часу на справи, якими справді хочеш займатися.

Звісно, це не означає, що ви не повинні купувати дитині нових речей. Це означає: ставитися до покупок продумано. Річ має бути реально потрібною, якісною та подобатися дитині! Ваша донька може отримувати нову ляльку лише на день народження чи Новий рік, але хай це буде модна і якісна лялька. Тоді дитина буде її берегти, а замість того, щоби випрошувати покупку нових, створюватиме (з вашою допомогою) цій ляльці новий одяг із тканини від свого старого одягу.

Це необхідно — чи просто хочеться?

Раптові бажання купити жуйку, хлопавку чи пакетик сокоподібної хімічної суміші виникають у черзі до каси в супермаркеті. З ними впоратися неважко. Просто візьміть за правило ніколи не купувати нічого зі стійки біля каси, якщо дитина не попросила купити цю жуйку чи цукерку ще під час планування покупок. Школярик дуже швидко до цього звикне, якщо ви виявлятимете наполегливість.

Бувають «хотілки», спровоковані рекламним роликом. Як саме допомогти дитині протистояти рекламі, читайте в статті Хорошої реклами не буває.

Однак часто наше бажання щось купити маскує незадоволену НЕМАТЕРІАЛЬНУ потребу, прагнення заповнити якусь порожнечу в душі. Тому перш ніж погодитися купити синові чергову машинку, запитайте: «Навіщо?»

«Навіщо тобі ще одна машинка?» — «Я хочу!» — «А чому ти хочеш?» — «Тому що в Сашка така сама!» — «А чому ти хочеш таку саму машинку, як у Сашка?» — «Тому що…» Техніка «5 навіщо» більш ефективна з дорослими, бо діти не завжди знаходять слова, аби висловити те, що їх турбує. Однак ви змусите дитину замислитися,а чи справді йому потрібна машинка. Може, синові й перехочеться ;). А буває, батьки отримують несподівану і для них, і для дитини відповідь. Скажімо, «Сашко не хоче зі мною гратися, бо я іноді заїкаюся й інші діти наді мною сміються». Таку проблему потрібно вирішувати не придбанням сімнадцятої машинки підряд.

Повторно використовуйте вживані речі тривалого користування

Діти ростуть швидко не лише у вас. У ваших друзів чи родичів є старші або молодші за вашого сина чи доньку діти/онуки? Влаштуйте обмін дитячими речами, іграшками та книжками!

Замість того, аби купувати речі, які стануть непотрібними менш як за пів року, вдячно приймайте їх у подарунок і, своєю чергою, даруйте те, що дитина переросла, але що ще в пристойному стані. Так ви збережете довкілля (страшно уявити, скільки матеріалів та енергії йде на виробництво однієї майки, а скільки шкідливих відходів утворюється!), а ваш гаманець вам теж подякує, і не раз.

Пояснюйте дитині: носити вже вживаний одяг вдома, на дитячий майданчик чи влітку на дачі, це не лише прийнятно, а і практично. Якщо такий одяг порветься чи забрудниться, у цьому не буде нічого страшного. Зате в неї буде завжди нове й дуже зручне взуття (ортопеди радять не взувати дітей у секондхенд, тому що взуття «пам’ятає» форму ноги першого власника).

Крім того, що таке поводження з речами екологічно етичне й заощадливе в плані коштів, ви дасте дитині третій — дуже важливий моральний — урок: ви вдягаєте її скромно не тому, що у вас бракує коштів, а тому, що бережете довкілля. Підрісши, вона судитиме людей не за їхнім одягом, а за їхніми вчинками.

Готуйте їжу всією родиною

Якщо у вас є час на вихідних, замість походу в кафе швидкої їжі влаштуйте приготування якоїсь смачної страви вдома — за участю всієї родини, зокрема дитини. Готуйте піцу, сендвічі, смажену картоплю чи роли «як у (вставте назву свого улюбленого ресторану швидкої їжі)».

У такий спосіб ви потроху навчите дитину базовим куховарським навичкам. Вирісши, ваш син чи донька оцінить здобуте в дитинстві вміння готувати прості, але смачні та корисні страви. Це дозволить йому/їй заощаджувати на харчуванні. Навіть приготована з дорогих продуктів, домашня їжа вийде значно дешевша, ніж посередня страва в недорогій кафешці.

Привчайте дитину економно витрачати електроенергію, воду, газ та інші ресурси

Робіть самі й нагадуйте дитині таке:

вимикати світло щоразу, виходячи з кімнати;

не залишати ввімкненим телевізор, комп’ютер чи радіо, якщо треба вийти з кімнати більше, ніж на кілька хвилин;

не відкручувати кран із водою під час чищення зубів, а користуватися налитою в склянку водою;

вимикати душ, поки намилюєшся;

виливати недопиту воду зі склянки в вазон з кімнатною рослиною (так залишки фільтрованої чи бутильованої води не марнуватимуться);

наливати в чайник води рівно на потрібну кількість чашок чаю;

не відчиняти вікна надовго, коли в оселі ввімкнено опалення;

вдягатися тепліше взимку й легше влітку замість того, щоби збільшувати температуру батарей чи зайвий раз вмикати кондиціонер;

після закінчення гри надворі забирати все, що винесли надвір, у будинок, аби іграшки та інші речі не зіпсувалися від роси чи дощу;

не викидати поламану річ одразу, а разом із батьками пробувати полагодити її;

замість того, щоби купувати комікси, журнали та іншу суто розважальну літературу, брати їх у бібліотеці чи обмінюватися ними з друзями/родичами;

сортувати сміття (якщо у вашій місцевості це роблять).

Сподіваємося, наші поради допоможуть вам навчити дитину ощадливо ставитися до своїх речей, ресурсів і бути дружньою до довкілля. Успіху вам і вашим дітям!

Незвичайні свята квітня (частина І)

Свято їстівних книжок, іменини моркви та коли вітати з професійним святом вебмайстрів і танцювати рок-н-рол.

1 квітня — День їстівної книжки
Любителі читання нерідко кажуть: «Цю книжку треба перетравити, щоби зрозуміти» або «Я просто смакував кожне слово в цьому творі». Так, задоволення від книжки часто порівнюють із насолодою від кулінарних шедеврів.

Врешті-решт комусь спало на думку створити книжку, яку можна спробувати не лише читати, а й на смак. У багатьох країнах світу проводять виставки та конкурси книг, які справді можна з’їсти. Приміром, ви можете спекти торт у вигляді розгорнутої книжки й харчовим принтером надрукувати чорним шоколадом текст на сторінках із білого шоколаду. Або ж виготовити кулінарний шедевр, що якимось чином стосувався би книжок.

Та цього дня увагу приділяють не лише їстівним книжкам. У фокусі також — книжки про їжу. Так що це також свято для всіх авторів і читачів збірок рецептів, а також книжок, у яких чільне місце відводиться описам їжі, кулінарним традиціям і харчовим продуктам.
4 квітня — День вебмайстра
Неофіційне свято фахівців, які будують і налагоджують Інтернет-сайти, з’явилося відносно недавно — 2010 року. Дату для нього — 4.04 — обрали не випадково. Коли на сайті збій, то ви, клацаючи по посиланню, бачите не потрібну вебсторінку, а повідомлення: «Помилка 404 — запитувана сторінка відсутня». У таких випадках власники сайта кличуть вебмайстра, який розбирається, чому зникла сторінка, і виправляє технічну проблему.

Отож якщо в колі ваших знайомих є люди, які займаються будівництвом і ремонтом сайтів, обов’язково їх привітайте! Адже офіційного професійного свята в них ще немає…
4 квітня — Всесвітній день моркви
Починаючи з 2003 року, 4 квітня світ вшановує смачний і корисний для здоров’я овоч. Жовтогарячі, червоні, жовті й пурпурові хрусткі корінці сприяють здоров’ю шкіри, волосся, печінки, зору та навіть поліпшують настрій!

Із сирої та вареної моркви роблять не лише салати та закуски. Морква — один із найсолодших овочів на землі! Більше цукрів містять лише цукрові буряки. Отож із моркви навіть печуть торти!

Відсвяткуйте це свято, випробувавши разом із дитиною новий кулінарний рецепт, головним інгредієнтом якого буде морква. А якщо у вас зовсім не буде часу чи натхнення, просто наріжте моркву повздовжніми смужками та похрумтіть нею, вмочаючи смужки у якийсь соус.
5 квітня — Міжнародний день супу
Щороку 5 квітня у світі вшановують усі види супів та їхніх творців. Вчені вважають, що супу як самостійній страві вже більш як 9000 років! Учені вважають, що суп винайшли, щойно люди навчилися робити посуд, у якому можна було його готувати.

Первісні люди могли зварити страву, що була схожою на суп, у шкіряних чи берестяних місткостях. Оскільки такий «посуд» не можна було підвішувати над вогнем, стародавні домогосподарки розпікали в багатті кілька річкових каменів і по одному опускали їх у суп. Завдяки розпеченому каменю рідина нагрівалася до кипіння. Коли камінь охолоджувався, його повертали в багаття, а в суп клали новий.

За свою історію людство винайшло тисячі рецептів гарячих і холодних, м’ясних, рибних, овочевих, грибних та інших супів. Бувають супи із морських водоростей, устриць і медуз; існує чимало рецептів фруктових супів. Професійні кулінари створюють супи з кокосового молока, твердого сиру, овочевих пюре…

Відсвяткувати це свято можна, приготувавши улюблений суп. Також можна спробувати новий рецепт, залучивши до кулінарного експерименту всю родину.
12 квітня — Всесвітній день рок-н-ролу
Після Другої світової війни, коли весь світ оговтувався після воєнних лихоліть і осмислював нову загрозу, яку несе ядерна зброя, люди запрагли просто жити, веселитися й насолоджуватися життям щосили. На цій хвилі виникла незвичайна, «дика», трохи божевільна музична течія, для якої створили нові — електричні! — музичні інструменти. Виник майже непристойний для скромних 50-х років танець рок-н-рол («крутись і вертись»).

Уперше це слово на позначення типу музики використав ді-джей Алан Фрід, який увімкнув запис у радіоефірі штату Огайо в США. У класичному рок-н-рольному ансамблі музиканти застосовували спочатку піаніно, саксофон, контрабас і ударну установку. Піаніно й контрабас згодом замінили на дві електричні гітари (соло й ритм), а контрабас — бас-гітарою.

Рок-н-рол спочатку шокував публіку. У багатьох країнах його навіть забороняли! А потім він захопив світ і кардинально змінив музичну, танцювальну, взагалі молодіжну культуру. Нині рок-н-рол і багато похідних від нього стилів зайняли заслужене місце в історії музики й танцю.
12 квітня — День скаута в Україні
Скаутські організації в Україні виникли ще на початку ХХ століття. А день скаута запровадили аж у 2008 році — для сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні.

Національна організація скаутів України, яка діє з 2007 року, є членом Всесвітньої організації скаутського руху. До неї входять організації «Пласт», СПОК та СІЧ. Мета скаутського руху — виховувати з дітей і юнацтва гідних громадян, прищеплювати їм високі моральні й етичні цінності, розвивати їх фізично, інтелектуально, суспільно й духовно.

Скаути долучаються до благодійності, волонтерства, громадських заходів, навчаються різноманітних умінь і навичок, відпочивають у скаутських літніх таборах, беруть участь у різноманітних спортивних змаганнях тощо.
16 квітня — Всесвітній день голосу
Ініціювали це свято в Бразилії 1999 року. Місцеві фахівці ларингології, лікарі-терапевти, логопеди та викладачі співу вирішили привернути увагу до проблем людського голосу.

Завдяки нашій здатності видавати звуки ми можемо спілкуватися та співати! А будь-які проблеми з голосовим апаратом чи нервовою системою, які призводять до часткової чи повної втрати цієї здатності, просто-таки ламають життя багатьом людям.

Це свято використовують для підвищення обізнаності звичайних людей про те, як запобігати проблемам із голосом та як допомогти собі та близьким людям у разі захворювань голосового апарату. Крім того, цей день — чудова нагода дізнатися більше, як поліпшити свою дикцію, керувати тембром і гучністю голосу, а також навчитися мистецтва артистичного голосу.

Незвичайні свята березня (частина II)
Коли й навіщо вимкнути світло у квартирі, читати Толкіна і святкувати ще один Новий рік
19 березня - Міжнародний день клієнта
Цінність товару чи послуги визначається не їх вартістю, а задоволенням чи користю, які вони несуть споживачам. Тому кожна компанія цінує думку своїх клієнтів - покупців її товарів чи послуг.

А ще кожна людина любить відчувати себе особливою, хоче отримувати якісне і чемне обслуговування. Зважаючи на це, 2010 року одна литовська компанія запропонувала бізнес-спільноті запровадити День клієнта. Цього дня компанії розсилають вітальні листівки своїм споживачам, проводять акції, пропонують нові товари й послуги та сюрпризи - щоб їхні клієнти відчули, як їх цінують і поважають.

Міжнародний день клієнта - це також нагадування всім людям, чим вони б не займалися, що їхня праця має користь, цінність і значення для інших людей. Адже якщо ви щось вирощуєте, виготовляєте, створюєте чи надаєте якісь послуги - отже, у вас теж є клієнти. Якої вони думки про якість вашої роботи?
20 березня - Міжнародний день щастя (International Day of Happiness)
Виявляється, щастя - основоположна мета людства, на думку ООН, - напряму пов’язане зі здоров’ям і довголіттям. Усі люди, які дожили до сотого дня народження, вважають себе щасливими людьми, хоча їхні життєві обставини дуже різні.

За висновком психологів, щастя не залежить від багатства чи стану здоров’я. Адже це - вміння радіти навіть найменшим дрібницям, знаходити задоволення в кожному моменті життя, цінувати те, що маєш, і дарувати увагу і любов близьким людям.

Цей день можна відсвяткувати, подякувавши долі за все хороше, що маєш у своєму житті, поспілкувавшись з близькими людьми, зайнявшись улюбленою справою.
21 березня - Навруз (весняний Новий рік у Середній Азії та Індії)
Цьому святу весняного рівнодення вже більш як 3000 років! Започаткували Навруз (або Новруз) у Хорасані (північно-східний Іран) первісні землероби. І разом з умінням обробляти землю і вирощувати врожай це свято перейняли всі народи регіону.

Це свято відкриває рік землероба. Після нього починають розпушувати землю, сіяти та саджати. Тож до настання Наврузу люди влаштовували генеральне прибирання і в оселі, і на обійсті, віддавали всі борги, закінчували незавершені справи. Не лише тому, що хотіли зустріти Новий рік у спокої, чистоті й порядку - а й тому, що після свята починалася гаряча пора - весняний день рік годує.

На стіл виставляли здебільшого пісні страви - у більшості народів їх має налічуватися сім. А найвідомішою святковою стравою була по-особливому приготована пророщена пшениця - сумаляк.

Новорічне свято рівнодення відзначають на світовому рівні. 21 березня закріпила в календарі ООН Генеральна Асамблея - за ініціативою Індії, Албанії, Ірану, Туркменістану, Азербайджану, Туреччини, Афганістану, Киргизстану, Таджикистану, Казахстану та Македонії.
22 березня - День Балтійського моря
Це одне з наймолодших морів світу поряд з Чорним. Ще близько восьми тисяч років тому воно було великим озером. А десь чотири тисячі років тому земля, яка відділяла його від океану на півночі, опустилася. Так озеро з’єдналося з океаном.

Балтійське море мілке - в середньому його глибина сягає всього 50 метрів. Його екологічний стан нині стрімко погіршується: у часи Другої світової війни на його дні поховали багато контейнерів з хімічною зброєю. Море пороз’їдало металеві бочки, і тепер токсини проникають у воду, отруюючи довкілля.

Саме тому Гельсінська Конвенція 1986 року ухвалила святкувати щороку 22 березня День Балтійського моря. Ця дата - чудовий привід нагадати громадськості про екологічні проблеми цієї водойми та цінувати й раціонально використовувати її природні багатства.
25 березня - день читання творів Толкіна
Це неофіційне свято започатковане 2003 року Товариством Толкіна - громадою прихильників творчості автора “Володаря кілець”, “Гобіта” і багатьох інших фантастичних творів. Книжки Джона Р. Р. Толкіна стали шалено популярними в усьому світі ще до виходу знаменитих кіноекранізацій.

Свято читання творів Толкіна припадає на день, коли гобіт Фродо кидає кільце Всевладдя у жерло вулкану, чим позбавляє чарівної сили Темного володаря і забезпечує перемогу добра над злом. Відзначають свято, природно, читанням улюблених сторінок фентезійної трилогії, книжки про походеньки гобіта Більбо за Імлисті гори або “Сильмариліону” - збірки міфології вигаданого Толкіном світу - Середзем’я.
27 березня - Година Землі
Година Землі - це масштабна акція, покликана нагадати людям про необхідність ощадливо використовувати природні ресурси та берегти нашу планету. Щороку у Годину Землі в 180 країнах світу на годину (цього року - з 20:30 до 21:30 з місцевим часом, у годину пікового навантаження на електромережі) відключають підсвітку на архітектурних спорудах, вимикають світло в офісах, а бажаючі приєднатися до акції громадяни - і світло в домівках, телевізори, інші електроприлади. Таким символічним жестом громадськість визнає необхідність приділяти більше уваги проблемам довкілля та заощаджувати ресурси.
28 березня - Перехід на літній час
У ніч з 27 на 28 березня потрібно перевести годинники на одну годину вперед. Україна, як і завжди в останню неділю березня, перейде на літній час.

Між тим, у парламенті планують скоро голосувати за законопроєкт про скасування переведення стрілок двічі на рік. Більшість учених вважають, що літній/зимовий час не економить електрики, а от помітної шкоди організму таки завдає!

Більшість громадян України підтримують скасування переведення стрілок. Однак єдиної думки, на якому часі - літньому чи зимовому - залишися, немає. Законопроєкт пропонує зробити постійним зимовий час. А частина суспільства вважає, що краще раніше вставати, ніж мати довгі, темні вечори. А якої думки про це ваші діти? 

 

Розгнівані поведінкою дитини? 5 способів висловити це правильно

Щоразу, коли дитина доводить вас до крику, почуваєтеся поганими татом чи мамою? Гнів у вихованні буває корисним, та його слід виражати правильно

Чи знаєте ви, що дошкільники й молодші школярі не сприймають критики? От зовсім не розуміють - і все, і нічого ви не зробите!

Їхній мозок буквально не доріс до розуміння критичних зауважень. Мозкові центри, що відповідають за розуміння, просто не активізуються у відповідь на “розбір польотів”.

Що це означає на практиці? Дитина, молодша за 12-13 років, звісно, слухає критичні зауваження на свою адресу. Однак замість того, щоб брати ЗМІСТ сказаного вами до уваги та відповідно змінити поведінку, вона ображається, лякається і загалом робить геть неправильні висновки з того, що ви їй наговорили!

Водночас дитячий мозок дуже чутливий до похвали. Діти щиро прагнуть заслужити схвалення дорослих і реагують на їхні емоції: незадоволення, розчарування, переляк (якщо своїми діями наразилася на небезпеку), гнів...

При цьому більшість молодших дітей не розбираються у відтінках емоцій: приміром, сприймають переляк за гнів, а сум чи зосередженість на чомусь - за образу тощо. А ще школярики нерідко неправильно розуміють те, що ми хочемо їм сказати: ми часто натякаємо замість того, щоб говорити прямо, використовуємо стійкі словосполучення і метафори...

Психологи стверджують: лаяти дитину слід не імпровізуючи, а за певними правилами. Тож що можна, а чого не варто батькам говорити, аби догана дитині за невиконану домашку, розкидані по кімнаті іграшки чи погану поведінку на екскурсії досягла своєї виховної мети?

1. Лайте вчинок, а не особисті якості дитини

Викресліть із родинного словника “Руки-крюки”, “невстигаля”, “безсовісний”, “безтолковий”, “забудькуватий”, “дурний”... Забороніть собі й рідним, лаючи дитину, вживати слова, які описують її особисті якості в негативному світлі. У відповідь на образи дитина відчуватиме злість, бажання помститися вам за лихі слова, а пізніше почуватиметься винуватою за такі думки, виявлятиме тривожність.

Більш того, коли ми говоримо про певну якість людини, то підсвідомо переконуємо співрозмовника: ця якість ПОСТІЙНА, як колір очей. Те саме, коли ми говоримо дитині, що вона “якась”.

З дітьми це спрацьовує особливо ефективно, тому що діти схильні вірити в те, що їм говорять дорослі. Якщо ми кажемо: “Для мене ти найкращ(ий/а) в світі!” - школярик вам щиро віритиме. А називаючи дитину поганою, ви так само переконуєте її: вона саме така і є!

Грубе: “Ти що, зовсім дурний?” через три бали за самостійну з математики зовсім не допоможе дитині переглянути свою поведінку і старанніше навчатися. Навпаки, дитина фактично чує у цій фразі таке: “Ти завалив контрольну, бо дурний, і дурним лишишся!” Навіщо тоді старатися? Дурень розумним не стане, так само як не змінить колір очей з карого на блакитний! Це марна справа. Все одно нічого не вийде...

А от коли не чіпати особистих якостей зовсім, а лаяти вчинок... “Трійка за математику?! Чим ти займаєшся на уроках?! Лінувався, не вчив правил, розв’язував удома приклади на калькуляторі - от і маєш результат!” - перераховуючи неправильні вчинки малого, що призвели до фатальної трійки, ви так само даєте вихід власним емоціям. Однак дитина отримує меседж: провал - результат її власних дій/бездіяльності, і виправити ситуацію вона цілком може!

2. Не узагальнюйте - лайте одиничний, конкретний вчинок

“Ну чому ти завжди лінуєшся!”, “Ти ніколи не миєш посуд з першого нагадування!”, “Коли ти навчишся прокидатися вчасно сам?!” - такі узагальнення програмують дитину повторювати ці негативні дії - адже вона, за вашими словами, робить їх ЗАВЖДИ!

Завжди чи ніколи - й одне, і друге звучить як вирок. Та й ефект має майже той самий, що й критика особистих якостей. Неможливо змінити поведінку “раз і назавжди”. Це як боротися зі шкідливою звичкою - час від часу дитина забуватиме про посуд, лінуватиметься переписувати текст у зошит чи спокушатиметься калькулятором, коли доведеться ділити тризначне число. І узагальнюючи, ви нагадуєте дитині всі її попередні провали. З такою “історією” школярик може зробити висновок: “Я ж старався... Все марно. Рано чи пізно налажаю знову”.

А от коли ви робите “розбір” однієї конкретної ситуації - все зовсім інакше. Дитина припустилася однієї-єдиної помилки. І виправляти треба лише одну ситуацію (чи запобігати повторенню однієї-єдиної помилки). Як співається, “Надія є!”

3. Чому перед початком “розборок” необхідно порахувати до десяти

Багато батьків припускаються великої помилки, коли лають дитину. Вони несвідомо зривають на дитині негативні емоції, що не стосуються даної ситуації, дитини загалом і накопичені за “попередній період”. Школярику, який розбив на кухні банку з варенням, дістається і за проблеми з начальством, і за поламану вже тиждень пралку, і за мігрень, і за промоклі черевики...

У кожного з нас, певно, був керівник, який після виклику на килим до керівництва зривав злість на підлеглих... Це несправедливо і прикро, коли тебе роблять крайнім, правда?

Якщо поставити себе на паузу і пригадати цей принцип у момент, коли ви ще не встигли нічого сказати, - ви вже перемогли на 50%! Варення на підлозі - це не теракт, не пандемія, не автотроща. Це всього-на-всього 15-20 хвилин прибирання.

4. Використовуйте власні емоції... з розрахунком

Під час “розборок” з дитиною слід пам’ятати: це дитячі шкоди, а не дорослі правопорушення. Через тиждень вони забудуться, а через роки якщо й згадуватимуться, то з усмішкою і навіть ностальгією. Тому нищити нервові клітини у таких зіткненнях не варто. Натомість уявіть себе актором на сцені театру. Актор відчуває, хай і не 100% емоції, які він відображає, однак він на повну контролює їх вияв.

Різні “злочини” заслуговують на різний ступінь емоційної реакції. Уже згадане розлите варення (і не факт, що банка розбилася виключно з вини дитини, вам ще треба розібратися, що саме сталося) не заслуговує на ту ж кількість балів за шкалою Ріхтера, що й гіпсокартонна перегородка у школі, яку син поламав ногою, “повівшись на слабо”.

Тому перше “адмінпорушення”, можливо, заслуговує на таку реакцію: “От халепа, вся підлога у варенні... Прикро, але не трагічно - неси відро з ванної. Чай відкладається, будемо рятувати кухню”. Більше нічого казати не треба! У якості покарання дитина разом з вами прибере гидку липку масу, а чай поп’єте без варення. Ну а щоб не повторилося, покажіть, як ПРАВИЛЬНО брати банку, аби вона не відправлялася у піке.

А от другий злочин заслуговує на всі сім балів, адже дитина наразила себе на небезпеку: “Ти - на спір - розбив стіну в класі?! Я дууууже сердита! Я просто нетямлюся з гніву! Ти розумієш, що повівся безглуздо? А якби поламалася не стіна, а твоя нога? Уяви, вона могла бути цегляною, а не картонною! Ти не думав, що ризикував провести місяць у гіпсі?! ...Як я вчительці й директору в очі дивитимуся?! Як ТИ їм в очі дивитимешся?! Який сором! Нам доведеться платити за ремонт - я не знаю, скільки доведеться викласти!..”

5. Уникайте “лекцій”: вистачить хвилини!

Якщо ви утримаєтеся від критики, від образливих випадів щодо особистих якостей дитини та контролюватимете емоції, то висловите все, що можна, менш як за хвилину. Повторювати це іншими формулюваннями - марно витрачати час і себе накручувати. Все одно мозок дитини припиняє сприймати те, що ви їй говорите, дуже і дуже швидко.

Час припинити гарчати на дитину. Мовчки кілька разів глибоко вдихніть-видихніть, сядьте ПОРЯД з дитиною (так, щоб дивитися з нею в один бік). Помовчіть. Дайте змогу їй пояснити, що сталося, зі своєї точки зору і, звісно, попросити пробачення. Ще раз повторіть, яке покарання призначили дитині. Примирення обов’язкове!

Сподіваємося, ці поради допоможуть вам висловлювати своє незадоволення тими чи тими діями дитини, уникаючи шкідливих для виховного процесу помилок. А ми бажаємо, щоб приводів для масштабних “розборок” у вас виникало якомога менше!

Як допомогти дитині добре вчитися: «дорослі» способи, що не спрацьовують

Чи збереже дитина бажання навчатися після перших реальних труднощів у школі? Усе залежить від того, чи розуміють батьки різницю між дорослим мозком і дитячим

Не буває так, щоби дитина стабільно зберігала мотивацію старанно навчатися. У кожного з нас бувають періоди, коли видавати високі результати важко: дні, тижні… А то й місяці. Власне, усі хороші мами й татусі хвилюються, що успішність розумного, здібного сина чи доньки може «з’їхати».

Що ж мають робити батьки, аби допомогти дитині зберегти інтерес до навчання, мотивувати до старанного засвоєння нових знань і навичок і допомогти долати труднощі в школі? Передусім — зрозуміти, чим мислення дітей відрізняється від дорослого.

Дорослі способи мотивації й заохочення до навчання не спрацьовують з учнями початкових класів. Чому це відбувається і як слід діяти натомість, читайте в наступних розділах цієї статті.

Зона комфорту й молодші школярі: чому дорослий підхід не для них

Якщо ви хоч трохи цікавитеся темою особистісного розвитку, то, певно, натрапляли на поради «регулярно виходити із зони комфорту». Зона комфорту, нагадаємо, — це життєва ситуація, у якій усе знайоме, а тому ви почуваєтеся звично й безпечно. Гуру саморозвитку запевняють: засвоїти нову навичку неможливо, якщо ви залишаєтеся в зоні комфорту. Тому дорослих закликають свідомо братися за нові справи та «подружитися» з помірним стресом і ризиком.

Однак із навчанням молодших школярів трохи інакше. Психологи й педагоги запевняють: для повноцінного розвитку дитині необхідно передусім почуватися в безпеці! Налякана чи знервована дитина не виявлятиме інтересу до навчання. Їй треба спочатку відчути себе затишно й комфортно.

Наприклад, успішність багатьох дітей (навіть підлітків!) гіршає, коли предмет починає вести новий учитель. Школярам потрібно звикнути до нової людини, нового стилю спілкування. Учитель може бути добрішим і досвідченішим, ніж попередній. Однак така зміна «викидає» дитину із зони комфорту — і вона спрямовує всю свою енергію на звикання до ситуації. Як тут зосередитися на новій інформації?!

Для дитини необхідність засвоювати нові навички та розв’язувати складні завдання в галасливому учнівському колективі — це щоразу стрибок у невідоме! Отож ваше завдання як батьків — створити для дитини «тиху гавань», де вона відпочиватиме від своїх пізнавальних пригод й емоційно напруженого спілкування з однокласниками. Їй потрібне середовище, безпечне не лише у фізичному, а й у психологічному сенсі. А це означає:

• додержувати стабільного чіткого режиму дня (чому дітям необхідний сон, передбачуваність у житті й чіткий план дій на щодень — читайте тут);
• щодня доручати дитині помірну кількість обов’язків по господарству, що даватиме їй відчуття відповідальності та своєї корисності;
• починати день із позитивних емоцій (жодних «розборок» зранку, інакше всі думки дитини будуть не на темі уроку, а на конфлікті з батьками);
• слідкувати, аби дитина щоранку ситно і якісно снідала, брала до школи корисні перекуси й пила достатньо води (так, благополуччя в цій сфері дуже впливає на настрій і мотивацію!).

Чому критика не діє на дітей (так, зовсім не діє!) і що з цього випливає

2008 року в міжнародному науковому виданні The Journal of Neuroscience оприлюднили результати дослідження сприймання критики дітьми молодшого й середнього шкільного віку. Нідерландські вчені досліджували, як реагують на критику ділянки дитячого мозку, відповідальні за розуміння. Виявляється, коли 8–9-річні діти вислуховують критичні зауваження, нервові клітини, що мали б активізуватися у відповідь, «мовчать»!

Простіше кажучи, молодші школярі просто фізично не здатні зрозуміти критику! Їхній мозок ще не розвинувся достатньою мірою. Подальше дослідження виявило: лише коли діти досягають віку 12–13 років, ділянки їхнього мозку, відповідальні за розуміння, починають реагувати на критичні зауваження. Молодші ж діти зрозуміють лише, що ви на них сердитеся, вони погані, життя не склалося…

Водночас школярики чудово розуміють похвалу! Отож, поки вашій дитині не виповнилося хоча б 12 років, краще пояснювати їй, як правильно поводитися в тій чи тій ситуації, звертати її увагу на позитив, хвалити досягнутий прогрес, порівнювати, наскільки нинішній результат вищий за попередній тощо.

Тож коли дитина повертається зі школи й повідомляє вам свої оцінки, не критикуйте за низькі результати, а знайдіть, за що похвалити. Затим запитайте, що в неї не вийшло, яка допомога їй потрібна, що слід підучити.

Не кажіть дитині: «Що це за кривульки замість букв! Ти маєш старанніше писати!» Натомість запропонуйте: «Покажи, як ти тримаєш ручку, коли пишеш… Спробуй узяти її отак… Тепер напиши цю букву знову. Бачиш, як гарно виходить? Старайся тримати ручку саме так, і в тебе обов’язково буде гарний почерк!»

Від чого залежить успішність дитини: несподіваний критичний чинник

На початку 2010-х американські дослідники вивчали успішність у більш як 6,2 тисячі школярів із багатих і бідних родин та чинники, які на неї впливали. Виявилося, що найкращих результатів добивалися не обов’язково учні, які мали доступ до платних шкіл, дорогих підручників і репетиторів. Критичним виявився зовсім інший чинник — рівень допитливості кожної конкретної дитини.

Найвищі оцінки за математику, читання й поведінку отримували не найбільш привілейовані, не найуважніші, навіть не найтерплячіші — найдопитливіші! Більш того, у дітей із бідніших родин успішність майже винятково залежала від рівня їхньої допитливості.

Дослідники зробили однозначний висновок: головне завдання батьків і педагогів у дитсадку та молодшій школі — пробудити й підтримувати допитливість дітей. Це означає робити навчання якомога цікавішим.

Хороші батьки завжди знайдуть привід розбудити чи підживити цікавість дитини й подати їй хороший приклад допитливого ставлення до життя. Пропонуємо кілька простих способів це робити хоча б один-два рази на день:

• завжди запитуйте в дитини: «Що нового ти дізна(в/ла)ся сьогодні в школі? Що виявилося найцікавішим?»;
• не завжди давайте готові відповіді на запитання. Час від часу кажіть: «Я не знаю. Як нам це дізнатися? Пошукаємо відповідь разом!» — і беріться за енциклопедію чи поґугліть;
• якщо дитині нудно на якомусь уроці, можливо, винна новизна предмета. Дитина не може пов’язати нову інформацію з тим, що вже знає. Пробудіть у неї інтерес до цієї сфери самі: почитайте їй цікаву книжку на дотичну тему, зводіть у музей, знайдіть відповідний науково-популярний фільм. Чим більше дитина дізнається про щось, тим сильніший інтерес цей предмет у неї пробуджуватиме.

Майбутнього не існує — чому дитина не бачить вигоди від навчання

Це доросла людина здатна зубрити китайські ієрогліфи заради посади, на яку претендуватиме не раніше, ніж через рік, спланувати виплату іпотеки за 10 років або щомісяця перераховувати гроші до приватного пенсійного фонду. А для дітей майбутнього немає: вони живуть сьогоднішнім днем. Молодші школярі лише вчаться ставити невеличкі віддалені (на тиждень чи місяць) цілі. Доросле життя для них — абстракція, яку годі осягнути!

Ваші напучування на кшталт «Знання знадобляться тобі, коли виростеш» для дитини просто не мають сенсу. Водночас досвідчені педагоги, зокрема ті, хто працює за освітньою системою «Світ чекає крилатих», відзначають: молодших школярів неодмінно цікавить те, що їм реально потрібно тут і зараз.

Природа закладає в кожну дитину інтерес до знань і навичок, необхідних їй для виживання. Саме тому діти фантастично швидко навчаються ходити, говорити, пізнають світ навколо себе. Отож, що більше індивідуальних, практичних завдань, тісно пов’язаних із повсякденним життям, дають дитині в школі, тим вищий її інтерес до навчання!

Батьки можуть багатократно підсилити ефект від зусиль учителя, створюючи ситуації, де дитина мусить використати шкільні знання й уміння. Насправді це нескладно, хоча вимагає від вас щоденного відслідковування, які навички дитина отримує на уроках.

Власне, для «окрилених» батьків і так звично щовечора розпитувати дитину про те, чого вона навчилася за день. Ми пропонуємо зробити ще один крок — запам’ятовувати, які навички цього тижня школярик засвоював, і давати дитині доручення, для виконання яких ці вміння знадобляться.

Приміром, якщо ваша дитина навчилася в школі пришивати ґудзик, хай відтепер сама пришиває відірвані ґудзики на свій повсякденний одяг. Навчилася обчислювати до ста — доручайте самостійно купити в магазині пляшку молока й буханку хліба й перевірити, чи правильно касир дав здачу. Плануєте закордонну поїздку чи відрядження — хай дитина знайде на карті країну й місто, куди ви збираєтеся, пошукає певну інформацію про них.

Так, часом це буде дещо складно — вигадувати доручення для дитини на базі нещодавно вивченого нею матеріалу. Однак якщо ви будете це робити хоча б раз на день, дитина зміцнюватиме переконання: непотрібних знань не буває. А отже, її мотивація до навчання залишатиметься високою.

10 способів заохотити дитину більше читати

Допоможіть вашій дитині навчитися діставати від читання не лише користь, а і справжню насолоду

Колись єдиним конкурентом книжці був футбольний м’яч. Зараз за дитячу увагу щодня змагаються численні ґаджети. Та є способи повернути в дитяче життя чарівний світ друкованого слова! Вони не заберуть у вас забагато часу, а натомість додадуть у ваше життя приємного спілкування з родиною та цікавого й корисного дозвілля з дитиною.

1. Читайте дитині вголос, навіть якщо вона це вміє сама

Психологи радять читати дітям уголос якомога частіше, навіть якщо їхні навички читання досягли «дорослого» рівня. Адже в цьому разі йдеться не про допомогу в «споживанні» літератури, а про спільний відпочинок, якісне спілкування з вашою дитиною за допомогою художнього тексту.

Сприймаючи книжку на слух, діти здатні взяти з неї більше, ніж якби читали самостійно. Часом вони можуть заплющувати очі — аби цілком поринути в уявний світ. А ще в будь-яку мить можна поставити запитання мамі чи татові, висловити свою думку щодо прочитаного… Коли книжка стає приводом для приємного, розслабленого спілкування з батьками, ставлення до читання стає позитивнішим. Дитина асоціюватиме книжку з безтурботним відпочинком, спокоєм, хорошим настроєм, родинним затишком. Дайте змогу дитині накопичити вдосталь таких спогадів — і ви, можливо, виростите щирого книголюба!

Це не означає, що вам доведеться читати годинами до хрипоти. Ви можете читати вголос із дитиною по черзі.

Можна також відвести всього 10–15 хвилин на читання вголос увечері (але робіть це щодня). Якщо ви припинили читати на найцікавішому місці й пішли займатися дорослими справами, дитина може дочитати розділ самостійно.

2. Започаткуйте традицію сімейного читання

Вмоститися всією родиною на дивані можна не лише заради перегляду фільму. Запропонуйте кожному члену родини у вихідний після обіду вибрати книжку й почитати пів годинки під ненав’язливу музику з радіоприймача під одним пледом на всіх.

Можна також вибрати для спільного читання вголос оповідання (аби закінчити за одним рипом) — і читати по черзі. І хто сказав, що не можна похрумкати горішками чи порізаним часточками яблуком?..

3. Бібліотека — це не тільки безкоштовний доступ до тисяч книжок, а й…

...регулярні навколокнижкові заходи. Бібліотекарі навіть у невеликих містечках проводять тематичні заходи для громади, зокрема для дітей. Це місце, де не лише можна вибрати хорошу книжку, а й поспілкуватися з іншими книголюбами.

Не полінуйтеся, завітайте в місцеву дитячу чи звичайну бібліотеку. Поспілкуйтеся з її працівниками, розпитайте про те, які заходи в них відбуваються, дізнайтеся адреси сайту чи сторінок у соцмережах. Якщо вам пощастило мати в місті/селі завбібліотекою-ентузіаста, це місце стане тихою гаванню й улюбленим клубом за інтересами для вашої дитини!

4. Реальний чи віртуальний читацький/книжковий клуб

Ви можете знайти такий клуб у бібліотеці, школі, Фейсбуку. Часом батьки самі ініціюють книжковий клуб для дітей і батьків у власній громаді. Як саме це зробити, самі дізнаєтеся в Інтернеті — читацькі клуби бувають надзвичайно різні, тож форму проведення можете обирати на свій смак.

Головне, хай діти самостійно обирають книжку, вирішують, скільки розділів слід прочитати до наступної зустрічі, готують теми й запитання для обговорення. А дорослі можуть їм у цьому допомагати.

5. Читайте ту саму книжку, що й дитина

Читацький клуб може складатися навіть із двох людей! У голівудському бойовику «Пасажир» головний герой мав за звичку читати по дорозі на роботу і з роботи ті самі книжки, які задавали в школі його сину. У зворушливій сцені хлопець вдячно каже татові: «Якби ти цього не робив, я б ніколи не закінчив курс літератури!»

І справді, таке «синхронне» читання й подальше обговорення прочитаного не лише мотивуватиме дитину читати далі, а й дасть їй зрозуміти: ви її дуже цінуєте й любите!
Читайте також: Як реагувати на заяву дитини: “Не люблю читати!”

6. Залучіть дитину до книжкового челенджу

Книжкові, або читацькі, челенджі — чудовий спосіб змусити себе більше читати. Видів таких викликів не менше, ніж видів читацьких клубів. Їх так багато, що ви обов’язково знайдете щось відповідне до смаку й читацьких навичок вашої дитини.

Дехто бере на себе зобов’язання прочитати певну кількість книжок. Хтось обирає книжки певної тематики чи автора. Інші обирають жанр і читають найяскравіші його зразки. Деякі читачі, аби розширити коло інтересів, доєднуються до челенджів, які містять умови щодо змісту чи форми твору: приміром, роман, події в якому розгортаються в Австралії ХІХ століття; дебютна книжка, написана автором-жінкою; книжка, яку ви придбали більш як рік тому й досі не прочитали, тощо.

Поки ваша дитина навчається в молодшій школі, для «челенджу» варто обирати короткі книжки. Шукайте казки, оповідання й короткі повісті на певну тему, читайте удвох і обговорюйте!

7. Запропонуйте дитині прочитати книжку й подивитися її екранізацію

Дехто стверджує, що фільм не можна дивитися, поки не прочитаєш книжку: фільм — це «спойлер», він часто гірший за книжку, а ще автори фільму часто змінюють сюжет. Дехто, навпаки, вважає, що це не має значення: книжка завжди глибша за фільм, має більше сюжетних ліній, тож її можна читати після перегляду фільму: цікаво буде порівняти!

До якого б табору з цих двох ви не належали, сміливо обирайте дитині екранізовані книжки й переглядайте з нею фільми. Робіть це в тому порядку, який обере дитина. Головне, аби школярик прочитав книжку, подивився фільм, сформував власну думку й обговорив із вами обидва твори.

8. Не читайте п’єсу — подивіться виставу!

Як виглядає текст п’єси і як читати по ролях, дитина дізнається на уроках. А ви пам’ятайте: драматичні твори завжди писалися й пишуться не для читача, а для глядача! Тож коли маєте доступ до живого театру чи театральних ресурсів Інтернету, краще однозначно подивитися виставу: театральну чи кінопостановку. Щоразу, коли на уроках дитина ознайомилася з уривком п’єси, — пошукайте постановку онлайн, придбайте квитки в театр і подивіться - чи так, чи так, але разом.

9. Вмикайте дитині аудіокнижки

Психологи стверджують, що дитина на слух здатна сприймати складнішу літературу, аніж коли читає самостійно. Школярик зі 100-відсотковою імовірністю пропускатиме у тексті описи природи чи зовнішності героїв. А от аудіокнижка дозволить йому без надмірних зусиль уявити пейзаж чи вигляд персонажа.

Крім того, слухаючи аудіокнижку, дитина може малювати, гратися конструктором, робити якусь одноманітну роботу, що не вимагає значної уваги (приміром, витирати пил із меблів). А ще якісний запис допоможе поставити правильну вимову та інтонацію!

10. Шукайте книжки, які можуть «чіпляти» вашу дитину

Ми всі читали історії про книжки, які змінили чиєсь життя на краще. Такі твори можна шукати цілеспрямовано та читати, щоб розв’язати ту чи ту внутрішню проблему! На цьому базується цілий напрям психологічної допомоги дорослим і дітям — бібліотерапія (книжкова терапія).

Аби збільшити шанси на те, щоби дитина зацікавилася книжкою та вивчила з неї урок життя, добирайте книжку, виходячи з життєвої ситуації чи характеру дитини. Якщо головний герой чимось схожий на дитину (наприклад, теж сором’язливий, заїкається чи боїться павуків), дитині буде легше асоціювати себе з ним і зануритися у світ книжки. А якщо ситуація в книжці схожа на життя дитини (від хвороби померла бабуся, сварка з найкращою подругою, переїзд та інша школа тощо) — дитина може подивитися на власне життя під інакшим кутом зору! Хороша книжка може вказати дитині на спосіб виходу з кризи.

Якою б із наших порад ви не скористалися, головне при цьому — давати дитині право вибору, що і в якому порядку читати. Читання має бути задоволенням, розрадою, розвагою, втечею в казковий світ, а не прикрим обов’язком, гіршим за миття посуду! І якщо вам вдасться запропонувати вашій дитині хоча б одну книжку, яка змінить її життя на краще, — ви по праву зможете називатися найкращими у світі татом чи мамою!

Календар березня (частина І)

Кого, коли й із яким святом вітаємо впродовж першого місяця весни 2021 року

3 березня — Всесвітній день письменника (International Writers’ Day)

Заснував це свято 1921 року Міжнародний ПЕН-клуб, що об’єднав поетів, есеїстів та романістів. Абревіатура в англійському написанні (PEN) збігається з назвою ручки — головного інструмента письменників до появи персональних комп’ютерів.

ПЕН-клуб захищає свободу преси та бореться з будь-якою цензурою на друковане слово. Його члени вважають, що письменники й публіцисти всього світу повинні мати право критикувати владу та порушувати у своїх творах найболючіші для суспільства теми.

3 березня — День дикої природи (World Wildlife Day)

Це міжнародне свято Генеральна Асамблея ООН проголосила наприкінці 2013 року, аби привернути увагу людства до проблем диких рослин і тварин. Річ у тому, що дика природа страждає від діяльності людини: через забруднення довкілля, інтенсивний вилов риби в морях і океанах, кліматичні зміни, вирубування лісів та сільськогосподарське освоєння раніше диких земель відбувається масове вимирання диких видів флори і фауни.

Через це уряди й суспільства всіх країн світу мають приділяти більше уваги збереженню диких рослин і тварин: фінансувати заходи з природозбереження, переходити на відновлювані джерела енергії, раціонально використовувати ресурси.

7 березня — Всесвітній день дитячого телебачення й радіомовлення

Нинішні діти проводять перед телевізором у середньому 2,5–3,5 години на добу. Діти потребують якісних програм, які б не лише розважали, а й навчали й виховували, розширювали кругозір дітей, розвивали їхні здібності та уяву, пробуджували інтерес до навчання, науки, мистецтва, спорту.

Тому в кожній розвиненій країні світу створюють телепередачі для дітей і навіть суто дитячі телеканали — без реклами і пропаганди. А починаючи з 1994 року, усі крупні теле- і радіокомпанії світу віддають традиційно «дорослий» ефір телепередачам для дітей, про дітей і за участю самих дітей. Спочатку цей день припадав на першу неділю грудня, а з 2009 року акцію проводять у першу неділю березня.

8 березня — Міжнародний жіночий день (International Women’s Day)

Цьому святу більш як сто років. Повна його назва — День боротьби за права жінок та міжнародний мир. Наприкінці ХІХ століття жінок не допускали не те що до влади, а навіть до навчання у вишах — якими б розумними вони не були. Жінкам відмовляли в праві працювати в багатьох професіях, та й там, де їх усе ж брали на роботу, платили в рази менше, як чоловікам. Вважалося, що жінка має лише обслуговувати чоловіка та народжувати йому дітей.

Починаючи з 1914 року, дату 8 березня активістки (тоді їх називали суфражистками, нині — феміністками) використовували як привід проводити маніфестації та акції з вимогою надати жінкам такі самі права, як і в чоловіків. В більшості країн світу жінки добилися справедливості. Нині вклад жінок у політику, економіку, науку, культуру й освіту став таким самим за цінністю і значенням, як чоловічий. А 8 Березня стало приводом вітати жінок, вручати їм квіти та подарунки.

8–14 березня — Масляна

Масниця, М’ясниці, Колодій, Масляний тиждень — це тижневе свято, що передує початку Великого посту — 40-денного періоду, коли православні християни відмовляються від м’ясних, молочних продуктів, яєць, а багато хто — і від риби.

Піст — це випробування для вірян. Вони свідомо й добровільно обмежують себе в їжі та розвагах на знак готовності опиратися спокусам і додержувати духовних настанов православ’я. Великий піст закінчується в ніч проти Великодня. Цього року перший день Великого посту припадає на 15 березня.

Здавна тиждень перед Великим постом відзначався як велике свято. Останній день перед його початком називається Сиропусною неділею, а неділя перед тим — М’ясопусною. Традиційно впродовж масничного тижня українці влаштовували масові гуляння, а на стіл подавалися млинці з різноманітними начинками, сирники, вареники та інші смаколики.

9 березня — День народження Шевченка (Taras Shevchenko Day)

Цього дня 1814 року в сім’ї кріпака на Київщині народився хлопчик, який прославиться на весь світ своїм талантом поета, письменника, мислителя й художника — Тарас Шевченко. Нині його твори читають більш як ста мовами світу, пам’ятники Шевченку знаходяться в різних куточках світу — від Китаю й до Бразилії, а іменем Кобзаря названо 164 міста, села й селища, а також безліч вулиць і площ.

13 березня — День землевпорядника України

Щороку в другу суботу березня професійне свято відзначають землевпорядники. Колись їх називали землемірами — тому що частина їхньої роботи полягає в тому, щоби точно — до сантиметра — виміряти розміри земельних ділянок, визначати їх розташування й наносити на карти. Крім цього, землевпорядник має перевіряти, чи правильно використовується земля, добре знати закони (земельне право) та вміти оформлювати документи — своєрідні паспорти — земельних ділянок.

14 березня — День українського добровольця

Цього дня 2014 року, після отримання перших звісток про анексію Росією Криму та неспокій на Сході України, більш як пів тисячі учасників самооборони Майдану розпочали на полігоні під Києвом (у Нових Петрівцях) військовий вишкіл. Їхня тривога, що окупант не вдовольниться захопленням Криму, підтвердилася. Добровольчі батальйони на початку російсько-української війни були найбільш боєздатними й мотивованими підрозділами. По всій Україні почали відкриватися навчальні центри для охочих вступити в добробати, а до військкоматів шикувалися черги добровольців.

Завдяки добровольчим підрозділам наступ ворога був зупинений, і це дало час українським силовикам організувати лінію оборони. На знак вдячності цим мужнім патріотам Верховна Рада установила в Україні День українського добровольця.

15 березня — День захисту прав споживача

Всесвітній день захисту прав споживачів потрапив у міжнародний календар 1983 року. Його дату вибрали на честь доленосного виступу президента США Джона Кеннеді 1961 року. У своїй промові до Конгресу (парламенту США) він заявив, що, купуючи товар чи послугу, кожна людина має право бути впевненою в їхній якості.

На той час і в США, і в усьому світі якість і безпека товарів залежали лише від добросовісності виробника чи продавця. Вважалося, що виробник із поганою репутацією й так не міг вижити на ринку. Однак тих, хто через власну необережність чи необізнаність купував неякісний чи небезпечний для здоров’я товар, це не рятувало…

Тому Кеннеді запропонував ухвалити закони, які б захищали споживачів від неякісних чи небезпечних харчів і речей. Усі товари й послуги мають бути безпечними для життя і здоров’я; виробник зобов’язаний надавати споживачам правдиві відомості; споживач має право вибирати з-поміж товарів; люди можуть подавати скарги на крамниці чи виробників, якщо не задоволені товаром чи послугою.

Пізніше до прав споживачів додалося ще чимало пунктів. А закони, що їх захищають, схвалили і далі вдосконалюють у багатьох країнах світу. В Україні такий закон було ухвалено 1991 року.

17 березня — День мобілізаційного працівника

Починаючи з 2018 року, ця дата — професійне свято працівників призовних пунктів. Ці люди відповідають за призов і відбір до українського війська юнаків, які досягли 18-річного віку.

Провести призовну кампанію — це дуже складна робота, адже слід врахувати і стан здоров’я призовників, і їхню життєву ситуацію (приміром, після школи хлопець встиг вступити до вишу, і йому потрібна відстрочка). Усі ці моменти регулюються законами та безліччю інших правил, які мобілізаційні працівники мають знати назубок і чітко виконувати.

20 березня — Всесвітній день Землі (Earth Day)

Міжнародна спільнота відзначає День Землі на знак вшанування нашої спільної домівки — планети Земля. Домівка людства заслуговує на турботливе ставлення, піклування і збереження всіх її природних багатств.

Людство лише в останні роки усвідомило згубні наслідки своєї діяльності для екологічної системи Землі. Водночас учені наголошують на унікальності нашого живого «космічного дому». Вони ще не знайшли жодної планети, яка б мала життя або хоча б придатні для життя людини умови. Тому Землю, її природу треба оберігати — якщо ми зіпсуємо наше довкілля, запасних варіантів не буде.

20 березня — рівнодення

20 березня (або 21 — у високосні роки) — це доба, коли тривалість дня точно дорівнює тривалості ночі. Настає переломний момент року — астрономічний початок весни. Щодня Північна півкуля отримуватиме все більше сонячного світла, а отже й тепла.

У давнину рівнодення вважалося великим святом. Багато народів починали відлік року саме з цієї дати та святкували Новий рік.

Виховуємо самодисципліну: 8 порад турботливим батькам

Як навчити дитину додержувати правил і не піддаватися спокусам

Для початку визначимося: що таке дисциплінованість, або самодисципліна. Це вміння людини постійно й без зовнішнього примусу додержувати певних правил поведінки, заведених у родині, у тій чи тій організації, у суспільстві загалом.

Словом, самодисципліна — це здатність правильно обирати між тим, що треба, і тим, що хочеться. Через це самодисципліну часто ототожнюють із силою волі. Однак здатність ігнорувати імпульси («хотілки») — це, скоріше, звичка.

Цю корисну звичку людина може виробити в себе й сама — у дорослому віці. Однак краще, коли самодисципліну людині прищеплюють ще в дитинстві батьки. Як же хорошим батькам виробити в дитини звичку бути дисциплінованою?

1. Вчіть дитину розуміти й давати назви емоціям

Дитина, яка не розуміє своїх емоцій, не вміє з ними справлятися. Не вона керує ними, а вони — нею. Але коли дитина здатна сказати собі: «Я зараз серджуся», «Я розчарований» чи «Я розгублена», — то починає розуміти різницю між емоцією та дією, яку ця емоція може спровокувати.

Усвідомлюючи цю різницю, дитина поволі навчається контролювати свої дії: коли почуваєшся скривдженим і хочеться кричати на оточуючих, слід стриматися; сердитим — не можна битися, а коли відчуваєш нетерпіння, не можна кидати домашнє завдання недоробленим і бігти гратися. Так дитина вчиться стримувати імпульси — власне, у цьому й полягає основа самодисципліни!

2. Наполягайте, щоби дитина повторювала ваше розпорядження вголос

Діти, хоч і ненавмисне, втрачають фокус саме тоді, коли ви починаєте їм давати доручення, пояснюєте, що і як слід зробити. Тому часто кидаються виконувати, не дібравши до пуття, чого ж ви від них хотіли.

Тож візьміть приклад із війська. Завжди, віддавши розпорядження, кажіть: повтори, будь ласка, що я тебе попроси(в/ла) зробити. І якщо дитина не зрозуміла розпорядження чи «прослухала» його, не сердьтеся, а терпляче повторіть вашу настанову — і хай дитина її перекаже!

Дозволяйте дитині братися до роботи тільки після того, як вона передала (бажано, своїми словами) зміст вашого прохання чи наказу. Це навчить її зосереджувати увагу на тому, що їй кажуть. А ще (завдяки тому, що мама з татом не лають, коли вона перепитує) — проясняти незрозумілі розпорядження. Крім того, «переказ» розпорядження додатково налаштовує дитину на виконання! Недарма саме так віддають накази у війську!

3. Навчайте дитину розв’язувати проблеми

Заохочуйте сина/доньку на пошук не одного, а кількох способів зробити помірно складну для неї справу. Хай запропонує кілька варіантів і спробує визначити найкращий — до того, як візьметься до діла.

Така навичка змушує дитину подумати заздалегідь, чи є в неї все необхідне, дає змогу належно підготуватися. Крім того, школярик навчається передбачати можливі перешкоди й думати, як їх долати.

4. Вчіть школярика справлятися з напливом емоцій

Гнів, роздратування, нетерпіння чи просто надлишкову енергію можна навчитися переспрямовувати в більш «мирне» русло. І молодший школяр здатен освоїти деякі прості техніки. Приміром, рахувати від 1 до 10 чи від 10 до 1, щоби стриматися й не «вибухнути». Глибоко й повільно вдихати, затримувати дихання й повільно видихати. Займати руки й увагу іграшкою-головоломкою («змійкою» чи кубиком Рубика), еспандером чи м’ячиком, які можна стискати в долоні, тощо.

Якщо ситуація дозволяє, можна зробити інтенсивну пробіжку, виконувати фізичні вправи, аби «переробити» адреналін: віджиматися, присідати. Діти, які багато рухаються, більш схильні виявляти самодисципліну: завдяки рухливим іграм і вправам вони «скидають» стрес і відвертають свою увагу від спокус.

5. Встановіть чіткі та зрозумілі правила

Дисципліна передбачає існування чітких і зрозумілих правил, а також наслідків/покарання за їх невиконання чи порушення. Встановіть чіткі правила поведінки для дитини вдома й поза домом. Поясніть, навіщо кожне правило.

Дитина має заздалегідь знати, якої поведінки від неї щоразу чекають: вдома, у гостях, у супермаркеті, у музеї тощо. А ще школярик має чітко усвідомлювати, які саме наслідки/покарання отримає за недодержання того чи того правила.

6. Будьте послідовні в усьому

Немає нічого гіршого для дисципліни, коли правила чи життєва ситуація змінюються непередбачувано. Тому забезпечуйте дитині стабільний режим дня й будьте послідовні у своїй поведінці. Стабільність і послідовність у родинних взаєминах — найкращі вихователі самодисципліни в дитини!

Якщо ви дійшли висновку, що настав час скасувати якесь обмеження або впровадити нове правило, заздалегідь обговоріть це з дитиною. Поясніть, чому ви це збираєтеся зробити. Коли дитина розуміє доцільність обмеження, вона його буде додержувати.

7. Винагороджуйте додержання правил

За виявлену дисциплінованість дитину слід обов’язково винагороджувати. Та не просто похвалою чи цукеркою. Створіть систему нагород.

Скажімо, за день добросовісного виконання всіх домашніх обов’язків дитина отримує відзнаку (приміром, зірочку). Домовтеся: за три зірочки школярик отримає шоколадний батончик, за п’ять — зайву годину гри на приставці, за 10 — позачерговий похід із батьками в кіно тощо.

Виконуйте обіцяне — і дитина поступово навчиться докладати зусиль, аби отримати чималу, віддалену в часі винагороду. А заодно й утримуватися від спокус: хочеш у кіно — не обмінюй зірочки на батончики.

8. Подавайте добрий приклад

«Я хотіла б цей шматочок торта, але планую схуднути на п’ять кілограмів до відпустки, тож утримаюся». Коли мама каже таке і справді утримується, дитина вчиться в неї не піддаватися спокусі.

Але коли мама все ж «зламається», будьте певні, це матиме негативний вплив на дитину. Адже дитина вчиться не на ваших намірах, а на діях.

Пам’ятайте: молодші школярі вже стримують фізичні імпульси: наприклад не б’ють машинкою по голові хлопчика, який намагається цю машинку відібрати. Однак вони ще погано контролюють словесні імпульси: навіть старші діти здатні «сказонути» щось неприйнятне, не замислюючись про наслідки.

Тому виявляйте послідовність, наберіться терпіння й не засмучуйтесь через порушення дисципліни, які не становлять загрози для життя і здоров’я. Ваша дитина дорослішає, тож усе частіше дисципліновано робитиме те, чого ви від неї очікуєте.

Чи буде конкурентоздатною дитина, яка не любить змагатися?

Як відрізнити змагальність від конкурентоздатності та чи варто перевиховувати дитину, яка уникає будь-якого змагання або челенджу

Багато батьків мріють, щоби дитина стала в житті успішною, і вважають, що для цього їй слід виробляти лідерські якості. Зокрема вміти конкурувати та добиватися перемог. Вони з першого класу, а то й із дитсадка налаштовують дитину до боротьби: за перше місце в конкурсі, за медаль, за кубок… А якщо дитина зовсім не виявляє бажання змагатися?

Розберемося в термінології: що таке конкурентоздатність

Що воно насправді таке — конкурентоздатність? Бути найкращим у своїй галузі? А от і ні. Виявляється, конкурентоздатність не тотожна верхньому рядку рейтингу успішності чи кілограму медалей за перемоги в різноманітних змаганнях.

Конкурентоздатність у професійному розумінні — це професійна майстерність (якість підготовки та багатство практичного досвіду фахівця). Однак для успіху в житті цього замало. Людина має бути конкурентоздатною як особистість!

З чого складається конкурентоздатність людини:

• професійна майстерність (людина постійно вдосконалює свої фахові знання та навички);
• вміння правильно поводитися в різних ситуаціях спілкування з людьми (це знання етикету, вміння знайомитися, підтримувати розмову, тактовність тощо);
• стресостійкість, самостійність і гнучкість мислення;
• навички підтримання здоров’я і працездатності на високому рівні;
• доглянутий зовнішній вигляд, свідоме створення іміджу, відповідного кар’єрній сфері та амбіціям людини.

Якщо людина докладає зусиль у всіх цих сферах, вона водночас виробляє й підтримує впевненість у своїх силах. Така людина знає, чого вона хоче. Вона ставить цілі та досягає їх.

Конкурентоздатність і змагальність: у чому різниця?

Конкурентоздатна людина може й не прагнути бути першою. Так, вона може брати участь у змаганнях і перемагати зі значним відривом — а може вважати це марнославством. Навіщо щось комусь доводити, коли всі навколо й так знають, що вона — віртуоз своєї справи?! Краще в черговий раз отак просто прийти на роботу і з порогу запропонувати рішення, яке команда марно шукала тиждень.

У вас у родині може зростати дитина, у якої вже виявилися чи починають розвиватися здібності до певної сфери діяльності. Вона може дуже добре вчитися, шукати додаткову літературу з цікавих для неї тем — але при цьому не прагнути завжди отримувати найвищий бал у класі. Вона може «перевиконувати» нормативи на фізкультурі — і водночас ігнорувати змагання серед однолітків «Хто перший добіжить он до того стовпа». Словом, у її характері слабко виражена чи зовсім не розвинена змагальність.

Змагальність — прагнення конкурувати, перемагати, здобувати визнання — не обов’язково притаманна дітям, які через роки стануть конкурентоздатними дорослими. І навпаки, діти, яким властивий високий рівень змагальності, можуть і не досягти рівня, необхідного для конкурентоздатності в обраній ними сфері.

Чому брак і надмір змагальності однаково шкідливі

Слід розуміти, що відмова від участі в будь-якому змаганні може бути викликана двома різними причинами: дитині байдужа перемога або дитина занадто боїться поразки.

Для змагальної людини головне — не розв’язати творчу проблему, а представити рішення першим, виграти творчий конкурс, стати найкращим. Коли дитина в усьому хоче бути першою, це не лише дратує оточуючих, а й заважає роботі команди, негативно позначається на результаті спільної роботи. Змагальність може штовхати її на непотрібний ризик, приміром, на участь у небезпечних челенджах.

Часом змагальні діти не витримують власної поразки. Якщо важлива лише перемога, то поразка може призвести до втрати мотивації наполегливо працювати та вдосконалюватися, а також зникнення будь-якого бажання знову ризикувати! Такі діти згоджуються змагатися лише в ситуаціях, коли абсолютно впевнені в перемозі, а то й узагалі уникають будь-якого змагання.

Повне небажання комусь щось доводити теж шкідливе: дитина не отримує досвіду перемог і поразок. Саме в дитинстві дитина навчається справлятися з напругою і стресом під час змагання, розчаруванням через поразку, злістю, заздрістю до успішнішого конкурента, практикується в мистецтві «впав — підвівся — рушив далі».

Брак такого досвіду призведе до значних проблем уже в дорослому віці. Щоби здати ЗНО й отримати максимальну кількість балів, слід витримати марафон підготовки, щонайменше три кількагодинні іспити в цілковито незнайомій обстановці. Щоб отримати роботу, доводиться проходити співбесіди, де тебе порівнюють з іншими претендентами, і т. д.

Як підтримувати дитину з високим рівнем змагальності

Уміння конкурувати насправді складається із багатьох навичок. Це не лише правила чесного змагання. Вам слід акцентувати на розвитку в дитини таких умінь:

• гідно зносити поразку;
• щиро сміятися над власними помилками;
• відновлюватися після поразки (трактувати її як цінний досвід, як привід проаналізувати свої помилки та змінити підхід до справи);
• наполегливо працювати над собою;
• якщо ціль нереалістична — визнавати це і видозмінювати її, аби перетворити на більш досяжну.

Аби ваша дитина цього навчилася, вам варто переглянути власний стиль реакції на невдачу. Чи не полишаєте ви справу при перших труднощах? Чи не відмовляєтеся конкурувати самі? Чи не звинувачуєте у своїх невдачах інших людей, обставини, Меркурій у Стрільці? Чи вмієте ви самі усміхатися крізь сльози розчарування і визнавати: час шукати інший підхід?

Коли змагальна дитина переживає поразку, ви маєте допомогти їй зрозуміти:

• Щоразу вигравати неможливо. Та й перше місце — завжди тимчасово. Ти просто переходиш на новий рівень, де змагаються ті, які теж зайняли перші місця.
• Невдача не означає, що ти — невдаха. Це означає, що результат виявився не таким високим, як сподівалася дитина.
• Головна мета змагання — не зайняти перше місце, а показати СВІЙ найкращий результат. Ти старанно працюва(в/ла) над собою, щоби його показати!
• Не лише поважай супротивника, захоплюйся кращими за тебе! Ти можеш багато в них навчитися

Як допомогти дитині, якій бракує бажання чи вміння змагатися

Навчіть її спочатку змагатися з… собою. У кожній сфері, до якої вона докладає зусиль (за власним бажанням чи на вашу вимогу), регулярно відзначайте і хваліть прогрес. І не просто кажіть: «Ти зараз краще вчишся, ніж місяць тому». Вказуйте конкретні результати: «На минулій контрольній роботі ти вирішила три завдання із шести, а цього разу — п’ять! У тебе явний прогрес».

Влаштовуйте ігри-змагання для всієї родини й заохочуйте дитину до них долучатися. Вітайте переможців, утішайте переможених, смійтеся над власними програшами… Головне, аби дитина на вашому прикладі бачила — і вчилася, — що перемагати приємно, а програвати — не боляче, не соромно й зовсім не страшно.

Запропонуйте їй долучитися до команди, яка готується до неспортивного конкурсу: музичного, наукового, мистецького. Хай здобуде досвід перемог і поразок, ділячи їх з іншими членами команди. Це більш «делікатно» познайомить дитину зі світом конкурентної боротьби (у спорті вона занадто жорстка) та непомітно підвищить її рівень життєстійкості.

Не робіть ставку на сферу, у якій дитина найкраща. Оберіть для тренування змагальності другорядну за значущістю, але цікаву для дитини. Приміром, якщо ваша дочка чи син надають найбільшу перевагу точним наукам, але добре дається і гра на скрипці, влаштуйте дитину в аматорський колектив, який готується до музичного конкурсу.

Словом, найкращим варіантом буде, якщо вашій дитині вдасться збалансувати свою змагальність так, аби ні її брак, ані надлишок не завадили розвитку її конкурентоздатності. Тобто всіх тих якостей, які в дорослому житті зроблять її гарною, порядною, творчою особистістю, фахівцем в обраній галузі та допоможуть жити на повну, а головне - щасливо.

3 секрети подолання дитячих істерик

Пропонуємо кілька прийомів, які дадуть вам змогу ефективно долати дитячі емоційні вибухи та не зловживати при цьому валер’янкою

Клінічний психолог Росс Грін із Гарвардської медичної школи, який більш як 20 років спеціалізується на допомозі дітям із поганим контролем емоцій, дійшов цікавого висновку. Істерики та конфліктні ситуації, що виливаються в некрасиві скандали, свідчать не про балуваність чи інші негативні якості характеру дитини. Емоційні вибухи є ознакою того, що дитина ще не встигла розвинути одну з трьох необхідних навичок: пристосовуватися до зміни ситуації, справлятися з негативними емоціями чи розв’язувати протиріччя/ проблеми.

Більш того, уважні батьки можуть помітити закономірності: дитина влаштовує істерики чи провокує конфлікт лише в певних ситуаціях. Доктор Грін заявляє: це відбувається тоді, коли дитина стикається з проблемою, яку не може розв’язати. І реагує, провокуючи сварку або влаштовуючи істерику. Виявите, у чому справа й розв’яжете проблему — істерика в цій ситуації більше не повториться, пише він у своїй книжці «Вибухова дитина».

Чого батьки, як правило, не розуміють про конфлікти з дітьми

Кожні тато з мамою стикаються з трьома проблемами: по-перше, у конфліктній ситуації вони не можуть зрозуміти дитину, а вона — їх. Відомий американський лайф-коуч, експерт із практичної психології Ерік Баркер навіть стверджує: під час конфлікту батьки та діти неначе розмовляють абсолютно різними мовами! «Ви до дитини англійською, а вона вам кричить щось німецькою», — пояснює він. Словом, комунікації не вийде, поки емоції не вичахнуть.

По-друге, усі без винятку батьки хоча б час від часу припускаються великої помилки: вони очікують від дитини такого самого рівня самоконтролю та здатності домовитися, як у них самих (буває, що й вищого). На ці граблі ми, дорослі, теж готові наступати без кінця: знаємо, що дитина - не дорослий, а весь час дивуємося, чому вона не слухається й порушує правила.

По-третє, коли дитина істерить чи провокує конфлікт, вона так виявляє невміння пристосуватися до ситуації — негнучкість. Батьки, своєю чергою, намагаються змусити дитину підкоритися своїй волі — теж виявляють негнучкість. Виходить змагання: у кого сила волі сильніша. Результат — ескалація конфлікту: найшла коса на камінь.

Що батьки розуміють правильно й що їм терміново треба усвідомити

Коли тато чи мама кажуть про дитину: «Вона просто хоче, щоб уся наша увага була на ній» або «Він домагається, щоб усе було так, як він хоче», — вони мають рацію. Однак… при цьому вони не розуміють дечого іншого.

Росс наголошує: у бажанні дитини нема нічого поганого! Дитина просто використовує неправильні методи — тому що не знає, як правильно діяти в цій конкретній ситуації!

Батьки мають навчити дитину навичок правильно розв’язувати тип проблем, який спричиняє конфлікти та істерики. А для цього мама, тато й дитина мають дійти взаєморозуміння і співпрацювати.

Психолог радить: починати розбиратися в тому, що спричиняє ту чи ту істерику, слід «здаля» і в спокійній ситуації: коли, так би мовити, на морі штиль, а в небі ні хмаринки. Це завдання, чесно вам скажемо, не на один день. Налаштуйтеся на терпіння та обережність: ми ж не хочемо, щоби дитина «замкнулася» через ваш поспіх чи необережні слова.

Озбройтеся співчуттям і зберіть розвіддані

Пригадайте всі конфлікти й істерики дитини та обставини, у яких вони ставалися. Що відбувалося перед тим? Що робила чи хотіла зробити дитина? Врешті, ви побачите закономірність. І тоді, вибравши момент, коли син чи донька налаштовані «поговорити за життя», ви ставите запитання: «Я поміти(в/ла), що тебе часто засмучує /сердить, коли (опис ситуації). Що йде не так?»

Скажімо, 10-річний Сашко регулярно «вибухав» у неділю в автомобілі після довгого скуповування в продуктовому магазині — у відповідь на дрібне зауваження у свій бік від тата (в іншій ситуації він на такі зауваження реагував цілком спокійно).

Якось після чаювання мама запитала сина: «Майже щотижня після супермаркету ти якийсь… розстроєний. Що тебе засмучує?»

Спочатку син відповів: «Не знаю». А мама продовжувала: «В неділю все так добре починалося. Ми встали, поснідали, ти «Шрека» дивився. Потім ми сіли в машину, були в супермаркеті довгенько, ти був веселий, а потім під кінець щось ніби сталося… Ти щось лихе побачив чи почув?.. Щось налякало чи хтось образив?.. Ти погано почувався?»

Врешті син згадав, що в супермаркеті йому захотілося їсти, але мама ще не встигла зібрати кошик, тож він промовчав і потім їсти перехотілося…» І таке, додав він, трапляється щоразу.

І тут мама зрозуміла: Сашко завжди голодний, як вовк, коли родина до машини йде! Він свій щоденний перекус пропускає! Після додаткових розпитувань Сашко підтвердив: коли голодний, то почувається, що «життя не склалося», «все погано», і йому «хочеться когось вкусити».

Сформулюйте проблему, яку дитина не може розв’язати, коли влаштовує істерику

Формула запитання, на яке, сподіваємося, ваша дитина відповість ствердно, така: «Отож, проблема в тому, що…» Однак тут доведеться виявити максимум такту.

Уявіть, що ви маєте вказати своєму начальнику на його помилку. Ви ж не можете поводитися, як прокурор у суді, правда? Тому говоріть не про те, що не так робила дитина, а що ви при цьому відчували.

У нашому прикладі мама поставила обережне запитання: «Отож, коли ти голодний, то все здається поганим і хочеться плакати й сердитися? А знаєш, нам із татом було дуже страшно, прикро й образливо, що ти так сердився, що кричав на нас…»

Обговоріть із дитиною варіанти запобігання конфлікту

Формула третього запитання: «Може, ми можемо (розв’язати/ попередити твою проблему) так, щоби нам не довелося знову (переживати цю ситуацію й ці емоції)? Як гадаєш, що можна зробити?» Хай дитина (з вашими підказками) подасть одну чи кілька ідей — і ви можете досягти певної домовленості.

Увага! По-перше, рішення обов’язково має влаштовувати й дитину, і вас. По-друге, дитина повинна бути здатною виконувати свій бік домовленості. ще раз повторимо: не чекайте від дитини «дорослої» поведінки. Враховуйте її вік і рівень зрілості.

Мама запитала Сашка: «А що можна зробити, щоби твій настрій не псувався ні в супермаркеті, ні в машині, і нам із татом не довелося засмучуватися? Може, щось придумаємо разом?» Сашко пообіцяв звертати увагу на свій настрій і вчасно попереджати батьків: «У мене щось настрій псується, мабуть, я вже зголоднів».

Відтоді мама влаштовувала родині перекус перед виїздом за покупками. А коли син говорив у супермаркеті, що зголоднів, батьки обіцяли після магазину підгодувати його у фастфуді або давали йому змогу вибрати булочку та йогурт. Знаючи, що його от-от чекає обід, Сашко щиро старався не капризувати, а допомагав котити возик, викладати на стрічку каси та завантажувати пакунки до машини. Так він почав учитися усвідомлювати свої негативні емоції та правильно з ними справлятися!

Звісно, це досить простий приклад. Причина емоційного вибуху може ховатися набагато глибше. Можливо, вам знадобиться кілька днів чи тижнів на пошуки «спускового гачка» конфлікту чи істерики. Однак ви його знайдете — і в діалозі з дитиною виробите прийнятне рішення.

У якихось випадках може знадобитися навіть допомога психолога. Однак і тут ви отримаєте перевагу від цієї техніки. Ви вже будете знати, де шукати «спусковий гачок» і прийдете до фахівця з чітко сформульованою проблемою: “Допоможіть нам знайти причину істерик в такій і такій ситуації та розв’язати проблему, яка за ними криється”, а не із загальним запитанням: «Дитина постійно влаштовує істерики незрозуміло чому».

 Як виробити в дитини правильну поставу

Кілька корисних для хребта звичок, які батьки можуть практикувати разом із дітьми

А ви знали, що команда «Не сутулься!» і рівняння на солдатів почесної варти насправді шкодять, а не допомагають виправити поставу? Поза, якої вояки набирають по команді «Струнко!», насправді дуже шкідлива

Ви замислювались над тим, скільки важить ваша голова? Підніміть трилітрову банку, набитих квашеними огірками — ваша голова значно важча. Вага голови дорослої людини — 4,5–5,5 кг!

А тепер уявіть, що така-от вага метеляється на кінці вашої шиї. Уявляєте, як важко хребту її підтримувати? Через постійне перенапруження він викривляється. А це призводить не лише до сколіозу, а й до ожиріння, астми, діабету II типу та гіпертонії в більш зрілому віці.

Чому голова посварилася з хребтом

Ви коли-небудь брали в руки рапіру, меч чи сокиру? Якщо ні, якось спробуйте. Ви здивуєтеся: важка, здавалось би річ, але якщо її взяти правильно, вона… стає значно легшою й напрочуд керованою! Рапіра чи бойовий топірець ніби «веде» руку і все тіло за собою…

Те саме відбувається у «взаєминах» голови та хребта. Аби виправити поставу, треба фактично забезпечити лише одне: правильне положення голови при ходьбі, стоячи й сидячи!

Однак сучасні діти просто не вміють тримати її правильно — вона постійно нахилена вперед, що додає хребту шкідливого навантаження. Це як тримати згадану банку з огірками у витягнутій уперед руці — довго її втримаєте?

Американська експертка Тамі Булмаш, яка займається дослідженнями постави вже 18 років, стверджує: основна причина того, що голови наших із вами дітей «не знають свого місця», — сидячий спосіб життя і те, що вони постійно нахилені над планшетом чи телефоном.

Сучасна дитина проводить у положенні сидячи близько 70 годин на тиждень. Для порівняння, до розповсюдження телевізорів та Інтернету школярі сиділи всього 30–35 годин на тиждень!

То як же виправити ситуацію? Не викидати ж телевізор та відключати Інтернет!?

Тамі Булмаш радить: щоби допомогти дітям позбутися звички сутулитися, батьки спочатку мають самі набути кількох корисних для постави звичок, а вже затим навчати цього ж дітей. Якщо батько сутулиться, син ні за що у світі не сидітиме з прямою спиною!

Хай ваша голова «знайде» правильне положення

Отож як виробити правильну поставу батькам? Спочатку зрозумійте, як неправильно: станьте в позу «струнко» (або сядьте прямо, як солдатик — ви, скоріше всього зараз сидите) і відчуйте всі м’язи, що напружилися. Тепер займіть ваше звичне положення.

А зараз уявіть: ваша голова — то гелієва повітряна кулька, що легенько тягнеться строго вгору.… Увага! Ви лише уявили це, а ваша голова ВЖЕ стала на місце. Відчуйте, як розслабилися всі м’язи шиї та спини — вони самостійно, без вашої свідомої команди, зайняли найприродніше положення. Запам’ятайте це комфортне відчуття. Це ваша ідеальна постава.

Тепер головне — набути стійку звичку тримати цю поставу. Ось кілька порад, як це забезпечити.

Забудьте слова «Не сутулься!»

Набридливе зауваження «Не сутулься!» фокусує увагу не на правильній, а на поганій звичці! Тому забудьте його назавжди.

Натомість кажіть і собі (подумки), і дитині (вголос): «Вгору!» На це слово голова й за нею все тіло зреагують самі по собі, ніби без вашої участі. Крім того, це звучить набагато приємніше для дитини.

Пересядьте на табурет

Відмовтесь від стільців на користь табуретів. Ні, викидати стільці не треба. Хоча б на 5 хвилин щодня сидіть на табуреті, зберігаючи правильну поставу. Якщо вам сподобається, ви з часом самі припините спиратися на спинку стільця.

Головне — правильно підібрати висоту так, аби ноги не звисали, а стояли на підлозі чи перекладині табурета під прямим чи гострим кутом. Ліктям має бути зручно на столі. Отож добирайте висоту стола й табурета!

Сидячи, стоячи, йдучи — періодично нагадуйте собі: вгору!

Радимо поставити в календарі смартфону щогодинне «нагадування», яке б спрацьовувало впродовж усього дня. Присвойте йому окремий особливий звуковий сигнал. Почули — впізнали — набрали правильної постави. Ніхто крім вас цього і знати не буде! Це справді допомагає виробити стійку звичку (перевірено на авторі статті).

При ходьбі ставте ногу на пальці та передню подушечку стопи

Коли ви ставите ногу на п’ятку, удар її об тверду поверхню «відлунює» по всьому хребту. Натомість ставте ногу на пальці та передню подушечку стопи (ви стаєте на них, коли ходите навшпиньках). Одразу відчуєте: крок став легшим, тихішим, хребту стало простіше вас підтримувати.

Навчіться відпочивати навпочіпки

Ви це колись вміли — сидіти навпочіпки. Років у два-три. Потім тато з мамою вас навчили, що так сидіти некрасиво. Можливо, зараз ви так сісти навіть не зумієте…

В Азії та Африці татусі й мами такого дітям не кажуть — тому що сидіння навпочіпки корисне для хребта й загалом для здоров’я. Заохочуйте дітей присідати так після занять спортом чи вдома, коли вони щось роблять, сидячи на підлозі. Сподіваємося, ви ще не втратили юнацької гнучкості та зможете теж так робити — це корисна поза, зокрема для здоров’я кишечника!

Коли їсте — не нахиляйтеся до їжі, а підносьте її до рота

По-перше, так ви не будете сутулитися за обідом. По-друге, ви цим додержуватимете правило етикету, характерне для представників європейського «середнього класу» (великий плюс у скарбничку хороших манер ваших дітей!). І по-третє (хоча на початку це збільшить кількість плям на одязі та скатертині) — з часом у вас і ваших дітей покращиться відчуття рівноваги та координація рухів!

Підніміть усі екрани до рівня очей

Зважаючи на час, який ми проводимо за комп’ютером, планшетом, телефоном, ця рекомендація критично важлива! (Якщо з усіх порад у статті довелося б обирати одну, то ми обрали б саме цю.)

Щоби зберегти поставу під час роботи чи гри за комп’ютером, підкладайте під монітор кілька книжок, аби його центр був на рівні ваших очей. Коли за нього сідає ваша дитина, скоригуйте цю висоту — сидіти із задертою головою так само шкідливо!

Вирішили попрацювати з ноутбуком чи планшетом у ліжку чи напівлежачи на дивані? Покладіть на коліна одну-дві щільні подушки, а вже на них поставте ґаджет. Так екран опиниться на потрібній висоті — на рівні ваших очей. (І пам’ятаємо про голову: вгору!)

Відпочивайте на підлозі, лежачи на спині із зігнутими колінами

Щоби дати змогу спині повноцінно відпочити, лягайте на підлогу — вірніше, на килимок. Лежачи на спині, витягніть руки вздовж тіла, зігніть ноги так, щоби підошви стояли повністю на підлозі. Виберіть максимально зручний кут. Розслабтеся - от як ця дитина на картинці вгорі.

Хоча б 20 хвилин полежте, дивлячись у стелю (а не в телевізор збоку!). Ви можете провести цей час, спілкуючись із родиною (яку ви теж, сподіваємось, «загнали» в цю позу), слухаючи аудіокнижку чи музику, медитуючи… Багато хто навіть дрімає в такій позі.

Так можна розпочати розслаблений вечір або зробити паузу посеред виснажливого дня. Вправа не лише розслабляє м’язи шиї та хребта, а й заспокоює нервову систему. Повторюйте стільки разів на день, скільки вам захочеться:).

Результат буде видно через два-три тижні

Миттєвого поліпшення постави не чекайте — як у будь-якій справі, позитивні зміни побачите з часом. Випробуйте наші рекомендації на собі, а тоді поволі залучайте до нових звичок дітей та інших членів родини. Рівних вам спин, гнучких м’язів і поліпшення здоров’я загалом!

60 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина

Іноді ми просто не знаємо, як висловити дитині свою любов, що сказати, крім «чудово» і «молодець». А говорити про це дуже важливо. Батьківські слова, як чарівні талісмани, залишаться з дитиною на довгі роки і будуть захищати, надихати і підтримувати все життя.

Подаємо список найважливіших, на думку дитячих психологів, фраз, які допоможуть виразити безмежну любов до вашої дитини.

Любов і гордість

Я тебе люблю.
Я пишаюся тобою.
Я такий радий, що ти в мене є.
Мені так подобається бути твоєю мамою / твоїм татом.
Ти дуже важливий для мене.
Я вірю в тебе.
Без тебе наша сім'я була б зовсім іншою.
Ти — моя найбільша цінність.
Ти робиш мене щасливим.
Коли я бачу, що ти щасливий, я щасливий теж.
Бути твоєю мамою / твоїм татом — моя улюблена робота.
Бачити, як ти ростеш, — найкраще в моєму житті.
Я ніколи не перестану тебе любити.
Ти все що мені потрібно.
Ти наповнив моє серце любов'ю.

Схвалення

Я приймаю тебе таким, який ти є.
Тобі не потрібно бути ідеальним, ти і без того хороший.
Я тебе розумію.
Я тебе прощаю.
Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.
Спасибі тобі за те, що ти саме такий.

Підтримка

Ти цього вартий.
Не бійся бути собою.
Всі роблять помилки.
Так, і я теж.
Ти можеш завтра спробувати ще раз.
Ніхто не досконалий.
Ти не можеш подобатися всім без винятку, і це абсолютно нормально.

Важливість думки дитини

Я тебе слухаю.
Мені важливо твоя думка.
Ти можеш сказати «ні».
Ти можеш сказати «так».
Ти тоді був зовсім правий.
Давай зробимо по-твоєму.
Я тебе розумію.
Так, я з тобою погоджуюсь.

Довіра

Я тобі вірю.
Я тобі довіряю.
Я поважаю твій вибір і підтримую тебе.

Оцінка зусиль

Я знаю, що ти старався з усіх сил.
Ти мені так добре допомагаєш!
Я дуже ціную твою допомогу.

Визнання достоїнств

Ти такий винахідливий / артистичний.
У тебе завжди чудові ідеї.
Бути цікавим — це дуже добре.
Ти так цікаво розповідаєш!
Твоя картина / розповідь / пісня просто чудова.
Я тобою захоплююсь.
Це чудове питання!
Твоїм друзям з тобою пощастило.
З тобою я щодня вчуся новому.
Ти робиш мене краще.
Ти хороший хлопчик / дівчинка.
Ти відмінно виглядаєш сьогодні.
Ти вчинив дуже хоробро.
Ти в цьому розбираєшся краще мене!
Відмінно сказано!
Ти гарний і зовні, і зсередини.

Вам добре разом

З тобою завжди весело!
Так чудово, що у нас з тобою весь день попереду.
Розповідай швидше, не терпиться все почути!

Пам'ятка батькам від молодшої школи міста Бельмонт

(місто в окрузі Сан-Матео штату Каліфорнія, США)

• Не балуй мене, адже я знаю, що ти не зобов'язаний виконувати кожне моє бажання.
• Не бійся бути зі мною прямолінійним.
• Не давай мені формувати погані звички: відучуватися буде ще важче.
• Не примушуй мене відчувати себе так, ніби моя думка не має значення: я від цього ще гірше буду себе вести, так і знай.
• Не поправляй мене в присутності інших людей: я краще сприйму інформацію, якщо ти зробиш зауваження віч-на-віч.
• Не примушуй мене відчувати себе так, ніби мої помилки - це страшні злочини.
• Не захищай мене весь час від наслідків моїх вчинків: я повинен навчитися розуміти, що у дії буває протидія.
• Не звертай уваги на мої дрібні причіпки: іноді мені просто хочеться спілкування.
• Не переймайся дуже сильно, коли я говорю, що ненавиджу тебе: я не ненавиджу тебе, а бунтую проти твоєї влади.
• Не повторюй все по сто раз, інакше я буду робити вигляд, ніби я глухий.
• Не давай необачних обіцянок: я засмучусь, якщо ти їх не виконаєш.
• Не забувай, що я поки що не завжди можу вдумливо пояснити те, що відчуваю.
• Не вимагай від мене правди, якщо сердишся, інакше я можу обдурити тебе від страху.
• Не будь непостійним: мене це сильно псує.
• Не залишай мої запитання без відповідей, або я піду шукати відповіді в іншому місці.
• Не говори, що мої страхи не важливі. Вони страшенно важливі, зовсім малі і мені стає ще страшніше, коли ти цього не розумієш.
• Не прикидайся досконалим і не вчиняй помилок. Я страшенно засмучусь, коли з'ясую, що це не так.
• Не думай, що вибачитися переді мною - нижче твоєї гідності. Якщо ти вибачишся, коли не правий, то навчиш мене того ж.
• Не забувай, що я швидко росту. Тобі доведеться перебудовуватися дуже часто.
• А ще я обожнюю експериментувати. Без цього я не розвиваюся, так що будь добрий, роби на це знижку.
• І останнє: пам'ятай, що я не можу вирости щасливою людиною, якщо мене не будуть сильно-сильно любити вдома, але це ти і так знаєш!

 Як спілкуватися з дитиною

• Спілкування на рівних. Рівень очей.
• Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
• Запитувати в дітей поради.
• Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
• Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
• Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
• Схвалення взагалі (у цілому).
• Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
• Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
• Зустрічати як кращого друга і проводжати.
• Якщо ви не праві, просіть вибачення.
• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
• Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
• 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
• Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Як почути свою дитину

 (що батьки не повинні робити)

• 
  
• Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
• Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
• Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
• Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
• Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
• Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
• Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
• Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
• Здогади та інтерпретація.
• Випитування та розслідування.
• Співчуття на словах, чутки. 
• Віджартування, відхід від розмови. 

Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає 

• Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
• Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
• Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
• Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
• Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
• Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
• Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
• Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
• Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
• Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
• Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
• Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

• 
  
• Якщо дитина відчуває страхи:
• Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
• Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
• З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
• Їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
• Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
• Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
• Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
• Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків, щодо спілкування з дітьми,  

які мають емоційні труднощі

• 
  
• Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
• Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
• Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
• Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
• Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
• Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
• Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
• З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
• Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Рекомендації батькам щодо поводження з агресивною дитиною

 Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши

їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.

 · Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.

 · Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.

 · Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

 · Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

 · Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.

 · Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

 · Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

 · Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

Покарання. Подумай, навіщо?

 Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих

Без сумління не буде уміння!

Поради батькам 

Як навчити красиво писати.

Приємно, коли дитина сама намагається писати красиво, і це в нього виходить. Але іноді доводиться попрацювати, щоб виробити гарний почерк. І тут потрібні зусилля не тільки дитини, а й батьків.

Інструкція
Квапливість - ворог хорошого почерку. Деякі діти намагаються якомога швидше виконати письмові завдання, поспішаючи повернутися до ігор. Тому потрібно налаштувати дитину на те, що завдання повинне бути не просто виконано, а й виконано правильно і акуратно.

Основні три  моменти:

1) Дитина повинна сидіти прямо, в правильній позі.

 2) Дитина повинна правильно тримати ручку.

3) Дитина повинна навчитися координувати рухи пальців і всієї руки.

Часто дітям незручно писати, тому що стіл дуже високий. Тому стіл (парту) і стілець потрібно вибирати відповідно зростанню дитини. Оптимальна відстань між грудьми і столом близько 2 см. Ноги потрібно тримати разом, спина повинна бути пряма.
Також важливо, щоб ручка була зафіксована. Вона повинна лежати на середньому
пальці, ближче до його кінчика. Вказівний і великий палець повинні притримувати її з іншого боку. Зовнішнє ребро долоні, мізинець і зап'ястя служать для опори руки під час письма. У такому положенні рука не буде напружуватися і дитина не буде втомлюватися.

Також для відпочинку руки рекомендується робити вправи.

Краще відразу виробити в дитини правильну позу при письмі і навчити зручно тримати ручку. Закріпилися неправильні навички - небезпечні вороги гарного почерку.

І, звичайно, важливим фактором при виробленні красивого почерку є постійна практика.Тренуватися в написанні текстів можна в спеціальних прописах. Для дошкільнят навички правильного поводження з ручкою закладаються при малюванні. Дитину навчають правильному захопленню олівців і кисті, а потім вже малюк переносить цю звичку на поводження з ручкою.

Раніше для вироблення гарного почерку використовували пір'яні ручки. Зараз можна також використовувати ручку з тонким стержнем. Головне, щоб у ручки в залежності від натиску змінювалася товщина лінії. Це допоможе дитині виробити каліграфічний почерк.

Проте найважливіше умова - бажання дитини. Для цього можна створити елемент змагання. І, незважаючи на те, що для отримання хороших результатів необхідна
вимогливість з боку батьків, обов'язково потрібно хвалити дитину за його
успіхи. Тоді він сам захоче красиво писати і швидше цього навчиться.


Виховання дітей

Виховання дитини - впливу, що формують особистість дитини і системно змінюють його поведінка. Виховувати - це значить прищеплювати корисні для життя навички, що перетворюють дитину в людини.

Тут - продовження статті Виховання. У статтях цього розділу викладаються як загальні принципи, так і особливості виховання дітей у різних культурах і різних традиціях.

Батьки і діти: ми виховуємо дітей своїм фактом життя разом з ними

Серед батьків свідомих вихователів - трохи, свідомо виховують дітей - одиниці. На жаль, більша частина батьків, якщо б раптом вирішила написати книгу про своє вихованні дітей, епіграфом могли б взяти класичне "Так вийшло", а озаглавити - "Що виросло, то виросло". Менша частина батьків знає, що вони роблять і для чого. Привіт, такі батьки! Проте діти виховуються нами і тоді, коли ми це і не плануємо: самим фактом того, що ми з ними живемо разом, своїм чином і способом життя, своїми звичками і розмовами. Цілеспрямоване виховання рідко і тому вдруге, за життя первинно - це батьки і діти: які це діти, які батьки, і які стосунки між ними. Від цього будуть залежати і мети виховання, і його можливості, і використовувані при цьому підходи і методи.

Виховання - це втручання в життя дитини. Чи маємо ми на це право?

Потрібно виховувати своїх дітей? Це наш прямий обов'язок. Однак у кожній сім'ї свої закони, і. як не дивно, багато батьків сьогодні на це питання відповідають негативно, вибираючи інше: "З дітьми потрібно просто жити!". Як до цього ставитися? Іноді це мудро, іноді - дурість. Якщо за справу виховання береться тато, у якого в голові алкоголь, а руці ремінь, то відповідь однозначна - таким татові краще б справою виховання не займатися. Кожному вихователю починати потрібно з себе, перше завдання - виховати в собі вихователя! З іншого боку, якщо не виховувати дітей, вони так чи інакше воспитаются самі, але з кожним поколінням рівень буде трохи нижче. Щоб діти залишалися на рівні або рівень їх ріс, дітей потрібно виховувати. Природа дає дитині задатки, виховання робить дитину людиною. Виховання прилучає дитину до культури, дає можливість дитині увійти в коло людей, правильне виховання може розвинути у дитини повагу до себе і до людей, сміливість і творчість, створити передумови для його здоров'я і щастя. З іншого боку, неправильне виховання може вбити в дитині сміливість і інтерес до життя, прищепити погані звички, розвинути егоїзм і дозволити злодійство.

Розвиток дитини, виховання дитини, перевиховання дитини та управління дитиною - це зовсім різні завдання і різні методи. Зрозумійте, що вам потрібно, і не плутайте будь-ласка!

Якими ми хочемо бачити своїх дітей?

Але є факт: ви вже читаєте цю статтю, а це значить, ви думаєте про те, що: "Дитину треба виховувати!" - Вірно, тільки в ім'я чого, що ми хочемо отримати в результаті? Щоб був зручним і нам не плутався? В принципі, непогано і це, але здається, що місія бути батьком в чомусь іншому. "Щоб був здоровим і не гірше за інших" - а це не мало? "Щоб не повторив моїх помилок..." - а може бути, у дитини повинна бути своя життя? Мами не згодні з татовими поглядами на виховання, вони в цілому не згодні з позицією бабусі; релігійна сім'я виховує у дітей в інших цінностях, ніж сім'я світська, місцева культура і звичаї також вносять свій внесок, ставлячи свої рамки і визначаючи - нерідко дуже жорстко - свої цінності... Але діти наші, і нам ці питання потрібно вирішувати. Детальніше про це у статті Якими ми хочемо бачити своїх дітей?

Ну, і як їх виховувати?

А ось і не скажемо. Точніше, скажемо тільки тоді, коли ви визначитеся із завданнями виховання і виберете свій підхід. Виявляється, єдиної науки виховання немає: є достатньо конкуруючі і нерідко взаємовиключні підходи, між якими вам доведеться вибирати. Як мінімум, чоловічий підхід у вихованні серйозним чином відрізняється від жіночого підходу, прихильники вільного виховання захищають свою правду, гештальт-підхід вербує своїх прихильників... Як визначитеся зі своїми цілями і виберете свій підхід, вам буде вже нескладно підібрати і авторів, близьких вам, і свою мову, і свої правила і принципи. Хочемо попередити, що ПСИХОЛОГІС розвиває в першу чергу синтон-підхід як в психології так і в педагогіці.
Ми переконані, що методи виховання потрібно підбирати "під зростання" батьків. Поки батьки дикі, їхні спроби виховувати дітей зазвичай призводять лише до негативних наслідків, і таким батькам, якщо вони дійсно хочуть добра дітям (та й собі), краще зайнятися вихованням себе і поменше чіплятися до дітей. Традиційні рекомендації "намагайтеся розуміти дітей", "розмовляйте з дітьми", "вчіться слухати дітей", "просто дружите з дітьми" - цілком прийнятні, оскільки відволікають таких нерозумних батьків від виховного процесу, до якого вони за фактом нездатні, і орієнтують на цілком корисні справи, які допомагають і їм самим, і їхнім дітям.

Отже, якщо ви не великий фахівець у вихованні дітей, то для початку займіться самовихованням і по можливості не чіпайте дітей, не заважайте їм жити. По мірі успіхів і життєвих потреб, поступово переходячи до все більш активного управління дітьми. А коли дітьми у вас стануть слухняними, ви вже можете їх виховувати. І навіть якось відповідати за результати власного виховання.

Кращими методами виховання ви зможете скористатися тільки тоді, коли виховаєте себе належним чином. Знайомитися з прийомами і вдалими рішеннями батьків в загальному для всіх нас справі виховання дітей - звичайно, дуже корисно, але всі рекомендації мають свої обмеження. Те, що підійде одній дитині, буде провопоказано іншій дитині в іншій родині. А деякі ефективні формулювання у вас не спрацюють просто тому, що ви їх не выговорите (смішно, але це часто саме так), або у вас не буде потрібного голосу і потрібної інтонації. Фрази на дітей діють не самі по собі - їх кажуть батьки, у яких з дітьми свої відносини і своя історія. Крім того, всі ці виховні тактики і добірка арсеналу методів - це переважно чоловічий підхід. Жінки не схильні мислити в цьому ключі, вони виховують дитини в першу чергу своїм ставленням до нього.
Кажучи про типи виховання, в першу чергу пишуть про таких типах, як що потурає гиперпротекция, емоційне відкидання, домінуюча гиперпротекция, підвищена моральна відповідальність, бездоглядність, жорстоке поводження. Досить очевидно, що це всі типи проблемного виховання. Це не те, що батьки обирають, це те. що у проблемних батьків виходить. Нерідко пишуть, що цим типам проблемного виховання протистоїть авторитетне виховання: комбінація теплоти і щодо суворого контролю за дитиною, однак такого контролю, який зрозумілий дитині і здійснюється чітко і послідовно, так що діти знають, чого їм чекати, якщо вони порушили встановлені батьками правила. Тобто проблемних типів виховання багато, а правильне виховання - одне: "авторитетне виховання". Чи це Так? На жаль, це не так. Навіть для найкращих батьків ідеальної системи виховання - немає. Ті (рідкісні) батьки, які підходять до виховання усвідомлено, які думають про виховання дітей, які вибирають, підбирають під себе і під дитину свій стиль і спосіб виховання - теж не в простій ситуації, вони також стоять перед вибором.

Усвідомлене виховання - це не одна, а різні моделі виховання, кожна з яких має свої особливості, свої плюси та мінуси. Не очевидно, що суворе виховання не може бути усвідомленим і коли-то адекватним вибором багатьох батьків приваблює модель природного виховання з практично відсутністю соціальних заборон, але навіть відносно вільне виховання з розумними обмеженнями може бути різною мірою директивним. А як правильно? Ми можемо запропонувати своє опис основних моделей виховання і свої коментарі. Сподіваємося. що наші найкращі у світі читачі зроблять свій. самий правильний вибір!

Так, хороші книги вам в допомогу. Літератури по вихованню дітей - море, легко загубитися. Тут - добірка корисної літератури по вихованню дітей. Тут - онлайн курс по вихованню дітей "Сходинки", рекомендуємо. Ну, і приходьте на тренінги в Синтон!